24 лютого 2022 року стало новим чорним днем в історії України: Росія розпочала повномасштабне вторгнення. Захоплення почалося з кількох напрямків — через Білорусь, Росію і Крим. Президент Путін виправдав ці дії, назвавши їх "спеціальною воєнною операцією" для захисту населення Донбасу. Та чи справді це так?
Попри амбіційні плани швидко захопити Київ, російські війська зіткнулися з непередбачуваним опором українців і безліччю логістичних проблем. Навіть захоплення аеропорту Гостомель було ненадовго, оскільки під натиском українських захисників вони втратили контроль над Ірпенем і Бучею.
Не менш резонансною виявилася спроба Росії анексувати Донеччину, Луганщину, Херсонщину та Запоріжжя восени 2022 року, хоча контроль над цими регіонами ніколи не був повним. Цей крок зустрів рішуче засудження з боку світової спільноти.
На противагу цьому Україна, отримавши підтримку від союзників, розпочала масштабний контрнаступ. У 2023 році здавалося, що ситуація зайшла у глухий кут; однак, попри перешкоди, українські війська здобули певні перемоги. До зими 2023 року ситуація стабілізувалася, але конфлікт триває, особливо в Донбасі, де воюють за кожен сантиметр української землі.
Від цього конфлікту страждають не лише країни-учасниці, а й увесь світ. Гуманітарні наслідки, бомбардування цивільних об'єктів і культурних пам'яток, а також загальне загострення ситуації у світовій політиці — все це викликало величезне занепокоєння. І тут постає питання: чи готові сторони зупинити цю нещадну машину війни?
Своєю чергою, Україна досягла успіхів у сфері економіки, відкривши морський коридор для транспортування зерна. Ці дії допомогли стабілізувати економіку і сприяли світовій продовольчій безпеці.
Але мирні зусилля ще попереду. Чи зможе майбутній мирний саміт у Швейцарії в червні 2024 року подолати цю кризу? Хоча Росію на нього не запрошено, світ вірить у дипломатію та подальшу військову підтримку України як шлях до стабілізації.
