У другій половині 2021 року світ затамував подих, спостерігаючи за агресивними маневрами Росії вздовж кордонів України і в окупованих районах. В той час мало хто міг уявити, що ці дії можуть призвести до масової військової агресії. Проте з початком 2022 року, коли вже близько 190 тисяч російських солдатів стояли довкруг України, страх перетворився на реальність.
21 лютого 2022 року президент Росії Володимир Путін визнав незалежність так званих "республік" Донецька та Луганська, і оголосив про введення туди російських "миротворців". А лише кілька днів по тому, 24 лютого, Путін повідомив про початок "спеціальної військової операції", атакуючи Україну з заходу, сходу та півдня. Він намагався виправдати цю агресію неправдивими заявами про "демілітаризацію та денацифікацію" України.
На початку вторгнення російські війська досягли значних успіхів, захопивши, наприклад, аеропорт у Гостомелі та Чорнобильську АЕС. Проте, їх просуванню на заваді стали стійка українська оборона та стратегічні промахи. Особливо вагомим виявився провал спроби оточення Києва. Російські війська з передмість Ірпеня та Бучі були змушені відступити, залишивши за собою жахливі наслідки для місцевого мирного населення.
Міжнародна спільнота відреагувала з одностайним засудженням. 141 країна-член ООН проголосували за вимогу негайного виведення російських військ з України. Західні країни запровадили жорсткі санкції проти Росії, спрямовані на фінансовий сектор та стратегічні галузі. НАТО почало постачання військової допомоги Україні.
Незважаючи на значні труднощі, до літа 2022 року Україна зуміла організувати успішний контрнаступ, повертаючи під контроль значні території, включаючи частини Харківської та Херсонської областей. Проте конфлікт затягнувся, і до початку 2023 року сторони опинилися в стані стагнації, з запеклими боями на сході, особливо навколо Бахмута.
Наразі, у листопаді 2023 року, конфлікт стоїть на мертвому пункті. Україна відновила контроль над 54% окупованих територій, але Росія продовжує утримувати 18%. Військові дії спричинили велику гуманітарну кризу, а також порушення норм міжнародного гуманітарного права з обох сторін. Світу знадобиться багато зусиль, аби стабілізувати ситуацію та уникнути ще гірших наслідків цього збройного конфлікту, який продовжує формувати нову глобальну геополітичну реальність.
Цей конфлікт показав, наскільки важливо об’єднуватися для захисту миру та людських прав у світі.
Конфлікт насправді є наслідком зовнішнього втручання, а не лише агресії Росії — важливо розглянути всі чинники.
Війна в Україні демонструє силу спротиву та єдності народу перед лицем зовнішньої агресії, що надихає світ.
Цей конфлікт виявляє глибокі геополітичні розриви, які впливають на стабільність усього регіону та світу.