Останнім часом в Грузії відбуваються значні політичні потрясіння, які загрожують процесу євроінтеграції країни. Грузинський парламент ухвалив так званий "російський закон" про "прозорість іноземного впливу", незважаючи на масові протести в Тбілісі та попередження західних лідерів, що цей крок може призупинити європейську інтеграцію Грузії.
Уряду на чолі з прем’єр-міністром Іраклієм Гарібашвілі, що вважається фаворитом колишнього прем'єра Бідзіни Іванішвілі, звинувачують опозицію та колишнього посла США в Грузії Келлі Дегнана в організації протестів. Гарібашвілі висловив побоювання, що ці протести, підтримувані організаціями з іноземними фондами, можуть відкрити "другий фронт" у Грузії, аналогічний до конфлікту з Росією в 2008 році.
Уряд використовує страх війни та російську агресію як інструменти для утримання влади. Ця тактика включає в себе зображення теперішнього керівництва як єдиної сили, здатної запобігти новій війні з Росією, оскільки суспільство і досі пам’ятає про конфлікт 2008 року.
Незважаючи на підтримку українського суспільства грузинським під час боротьби з російською агресією, дії грузинського уряду бачать більше в якості зближення з інтересами Росії. У цьому контексті заяви угорського прем'єра Віктора Орбана, який критикує європейських лідерів за втягування континенту у війну, порівнюють з риторикою Іванішвілі, підкреслюючи спільну політичну стратегію використання страху та антизахідних настроїв для збереження влади.
Ця ситуація у Грузії стає насторожуючий приклад для України, наголошуючи на важливості уникнення подібних авторитарних тенденцій і забезпечення розвитку, що не перетвориться у відображення політичного ландшафту Грузії, де обіцянка миру та стабільності слугує виправданням авторитарних заходів. Це застереження для країн, що стикаються зі схожими геополітичними викликами, які стоять на шляху демократичного розвитку та інтеграції з Європою.
