Місто Нікополь, розташоване в самому серці України, вже більше двох років під постійним вогневим тиском з боку російських збройних сил. Щоденні обстріли, що відбуваються як вдень, так і вночі, завдають значної шкоди інфраструктурі міста, до якої входять житлові будинки, економічні об'єкти, газопроводи та лінії електропередач.
Жахливий відлуння цих атак відчувається у втратах серед цивільного населення. За цей період загинуло 61 мешканець, серед яких двоє дітей. Останні трагічні події, які сталися 17 листопада 2024 року, принесло нові жертви — двоє цивільних було вбито, а ще п'ять отримали поранення.
Характер атак багатогранний, включає використання артилерії, мінометів та дронів. Окремо слід згадати дрони "Шахед", які наводять лад у місті, здійснюючи підпали. Також застосовуються FPV-дрони та "Ланцети", що мають на меті ще більше залякати місцеве населення й поширити хаос.
Попри безперервний потік обстрілів, Нікополь не має особливої стратегічної військової цінності для російської армії. Основна ціль нападів — залякати місцеве населення та отвлікати українські сили. Близьке розташування міста до окупованої Запорізької АЕС в Енергодарі робить його зручним полігоном для військових навчань і операцій.
Життя мешканців Нікополя перетворилося на постійний виклик. Загроза висить над ними як дамоклів меч, і про відносний спокій уже й не йдеться. Незважаючи на небезпеку, чимало жителів, включаючи молодь і дітей, продовжують жити в місті, намагаючись зберегти бодай якийсь зв'язок з домом і звичним життям. Проте, постійний тиск грає на руках супротивника, який займається більше психологічним тиском, аніж досягненням військових цілей.
Нікополь — це місто, яке бореться за своє майбутнє, протягом довгих місяців перебуваючи в статусі неоголошеної прифронтової зони. Це історія про витривалість та мужність українців, для яких боротьба за свободу і мир — не просто слова.
