Історія російського вторгнення в Україну є темою болю й мужності, яка продовжує хвилювати світ і захоплювати уяву людей. Варто згадати, як у жовтні та листопаді 2021 року, поблизу українського кордону поступово збиралися російські війська. До цього додалися російські сили в Білорусі, Придністров'ї та Криму, що доволі швидко стали загрозливою масою чисельністю до 190 тисяч осіб до лютого 2022 року. Західні аналітики почали бити на сполох, передбачаючи неминучість війни.
24 лютого 2022 року світ захопив подих, коли президент Росії оголосив про "спеціальну військову операцію", яка мала на меті захоплення Києва й встановлення проросійського уряду. Проте вже в перший день війни український народ показав світу мужність і опір. Російські десантники, які намагалися захопити аеропорт Гостомель, та війська, що вторглися через Чорнобиль, зіткнулися з непередбачуваним опором і значними труднощами.
Світова спільнота не лишилася осторонь. Сотні держав засудили вторгнення, накладаючи безпрецедентні санкції на Росію. Водночас весь світ стурбований гуманітарною кризою та воєнними злочинами, скоєними росіянами, зазначно підозрюють у злочинах проти мирного населення в таких містах як Ірпінь і Буча.
Після провалу плану з захоплення Києва, Росія змінила свою стратегію, зосередившись на Донбасі та південній Україні. На початку квітня 2022 року російські війська розпочали новий наступ, з великою запеклістю атакуючи цивільну інфраструктуру.
Ситуація загострилася у вересні 2022 року, коли Москва анексувала чотири області, що перебували під частковим контролем, викликавши невдоволення у всьому світі. Це супроводжувалося оголошенням часткової мобілізації в Росії, що викликало протести та масове виїзд росіян.
З червня 2023 року конфлікт фактично завмер, перетворившись на виснажливе протистояння. Вихід українських військ з Авдіївки у листопаді 2023 року лише підкреслив складність ситуації.
Вторгнення Росії не лише завдало величезних страждань українцям, але й змінило глобальну безпекову структуру, привертаючи увагу світу до нових викликів у відношеннях між великими державами. Сильно постраждав український народ, але це лише зміцнює дух опору та бажання боротися за свободу. Ця боротьба ще не завершена, і вона потребує нашої підтримки та уваги.
Ця боротьба українського народу за свободу надихає всіх нас. Ми повинні підтримувати їх у цій війні.
Вважаю, що ситуація складніша, і мирні переговори мають бути пріоритетом, а не подальша ескалація конфлікту.
Цей конфлікт відкриває нові виклики для міжнародної безпеки, вимагаючи зусиль усіх країн для їхнього подолання.
Важливо, щоб міжнародна спільнота не залишалася осторонь і активно підтримувала Україну у ці важкі часи.
Важливо пам’ятати про мужність українців і підтримувати їх у цій боротьбі за свободу та незалежність.