Український Президент Володимир Зеленський завжди займав тверду позицію щодо недопустимості мирних переговорів з Росією, дотримуючись ідеї перемоги через силу з травня 2022 року. Проте, російський наступ на сході України, хоч і відбувається не так швидко, як очікувалося, продовжує просуватися. Військові підкріплення з Північної Кореї додали ще більший тиск на ресурси української армії.
Хоча міжнародні партнери України раніше підтримували її жорстку позицію, зараз серед ключових союзників, включно зі Сполученими Штатами та країнами Європи, зростає усвідомлення, що переговори можуть стати єдиним можливим шляхом до завершення війни. Зеленський нещодавно дав зрозуміти, що готовий розглянути можливість переговорів, і план на цю тему очікується в листопаді 2024 року. Це означає важливу зміну в політиці України, яка починає розглядати компроміси щодо територій, що раніше було немислимим.
Незважаючи на численні заклики Зеленського до рішучої допомоги, включаючи негайне членство в НАТО, необмежене використання зброї та розміщення союзників на українській землі, ці вимоги зустріли сильний опір з боку західних країн. США та Німеччина, зокрема, обережно ставляться до таких заходів. Членство України в НАТО поки що заблоковане через політичні та бюджетні обмеження.
Тим часом, тихі дипломатичні контакти між Росією та Україною почастішали, що призвело до обміну полоненими та обговорень щодо захисту енергетичної інфраструктури України. Розглядаються різні моделі переговорів, включаючи Український мирний план, китайсько-бразильський план та історичні моделі, як-от моделі Схід-Захід Німеччини та Фінляндії. Проте вимоги Росії залишаються максималістськими, наполягаючи на відмові України від суверенітету, що є великим політичним викликом для Зеленського.
На публіці Зеленський продовжує демонструвати жорсткість, що підтверджує його недавній вислів, що Росія має "йти до біса", коли його запитали про можливі масштабні переговори. Це контрастує з підготовкою до переговорів, які передбачають тимчасові втрати частини територій. Політичне відображення цих переговорів буде критично важливим, оскільки європейським лідерам доведеться узгодити свою сильну підтримку України з новою реальністю можливих компромісів.
Війна також принесла стратегічні виклики, включаючи виснаження військових ресурсів Заходу та зниження політичного консенсусу щодо продовження підтримки. Участь несподіваних союзників, таких як Іран та Північна Корея, ще більше ускладнила ситуацію. Потреба в переговорному вирішенні стає все більш нагальною, хоча умови таких домовленостей залишаються вкрай суперечливими.
