Безпека, угоди та ядерні загрози

File

Напередодні важливої зустрічі в Мінську багато кому було цікаво, що ж обговорюють президенти Росії та Білорусі. Візит Володимира Путіна до столиці Білорусі 6 грудня привернув чималу увагу. На засіданні Вищої державної ради Союзної держави між Росією та Білоруссю були присутні інші високопосадовці з Росії, зокрема Сергій Шойгу, Валентина Матвієнко, Михайло Мішустін, Дмитро Пєсков та Микола Патрушев. У центрі дискусій були питання реалізації ключових напрямків договору Союзної держави на період 2024-2026 років, безпека Союзної держави, а також святкування 80-річчя перемоги у Другій світовій війні.

Не менш важливою складовою зустрічі стали нові угоди про безпеку. Володимир Путін затвердив проект угоди між Росією і Білоруссю про гарантії безпеки в рамках Союзної держави. Цей крок викликав занепокоєння на тлі продовження напруженості, особливо в Україні. Олександр Лукашенко, президент Білорусі, відкидає звинувачення в тому, що дозволив Росії почати вторгнення в Україну, заявивши, що вони самостійно розвернулись до Києва.

На тлі цих подій Україна висловила своє ставлення до питань безпеки. Максим Журін, український військовий експерт, заявив про скептицизм щодо міжнародних гарантій безпеки, нагадуючи про невдачу Будапештського меморандуму. На думку Журіна, Україні варто розглянути можливість відновлення ядерних потужностей для забезпечення власної безпеки, зважаючи на агресію Росії, однієї з держав-підписантів меморандуму.

Будапештський меморандум 1994 року надав Україні гарантії безпеки в обмін на відмову від ядерної зброї. Проте підписанти не втрималися від порушення обіцянок, що стало очевидним у продовженні конфлікту. З заявою про нове російське військове озброєння Путін лише підтвердив невизначеність у забезпеченні української безпеки. Зокрема, йшлося про ракету "Орешник", призначену для ураження командних центрів у Києві.

Ці заяви викликають критику з боку українських та міжнародних лідерів, адже нові ракетні загрози підкреслюють слабкість існуючих угод і угод, що мали б стримувати агресію. Залишається питання, чи можуть нові гарантії безпеки стати ефективними інструментами у врегулюванні напруженості.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *