Розповідаючи про втрати російських сил в Сирії, важко не відчути певну людську трагедію за сухими статистичними даними. Ці втрати починають свій відлік з загибелі хоча б семи офіцерів Федеральної служби безпеки (ФСБ). Особливо трагічним є випадок, коли 1 лютого 2020 року біля Алеппо загинули чотири спецназівці, серед яких були капітан Дмитро Мінов, майор Булат Ахматянов, лейтенант Всеволод Трофімов та майор Руслан Гімадієв. Їхній автомобіль підірвався на міні, і поранених згодом було вбито озброєними бойовиками.
Втрати не обійшли стороною й інші військові формування. Зокрема, бійці та офіцери 45-ї бригади спецназу ВДВ, а також підрозділи Головного розвідувального управління (ГРУ) також зазнали значних втрат.
Особливо вразливими виявились російські авіатори — понад 20 пілотів та навігаторів загинули в цьому конфлікті. Це викликало значні зміни в командуванні російських військ у Сирії. Нещодавно генерал Сергій Кісель був звільнений, йому на заміну прийшов генерал Олександр Чайко, який вже командував цими силами в 2017-2019 роках.
Інформація від української розвідки додає ще один трагічний штрих до цієї картини: внаслідок успішних наступальних дій протурецьких сил у провінції Алеппо, російські сили зазнали значних втрат, включаючи сотні військових, оголошених зниклими безвісти.
Офіційні дані Росії свідчать про 116 загиблих з початку кампанії, але вони не включають дані про приватних військових найманців, адже їхні дії є нелегальними за російськими законами. І хоча війна продовжує свій невблаганний рух, за цими цифрами завжди стоять історії людей, їхнього життя та неоціненних втрат для їх рідних та близьких. Це нагадує нам, що навіть на відстані і за межами поля зору, конфлікти завжди мають особистий, глибоко людський вимір.
