Тортури, від яких страждають українські військовополонені та цивільні особи в російському полоні, висвітлюють грубі порушення прав людини та міжнародного права. Жахливі умови, відсутність належного харчування та медичної допомоги стають спільними для тих, кого утримують у тимчасових таборах або навіть підвалах перед переведенням до постійних місць, таких як СІЗО чи колонії.
Катування та знущання під час допитів є жахливою реальністю для багатьох полонених. Російські силові структури, зокрема військові, ФСБ, та Слідчий комітет Росії, проводять допити під прикриттям, нерідко вдаючись до побоїв, електрошоку та інших методів психічного та фізичного тиску. Метою таких дій є не отримання достовірної інформації, а змушення полонених зізнаватися в скоєнні злочинів або підписуватися під російською пропагандою, що містить неправдиві наративи, як-от існування біолабораторій чи участь іноземців у конфлікті.
Медичний персонал, що потрапив у полон, не уникає подібного ставлення. Військові лікарі та цивільний медичний персонал піддаються побоям та допитам, їх змушують визнавати неіснуючі злочини. Один із зловісних аспектів справ — залучення до політичних ігор, зокрема з допомогою поліграфних тестів, аби перевірити відмови від фальшивих звинувачень.
Українські військовополонені часто стають фігурами на судовій шахівниці у Росії, де процесуальні права грубо порушуються, а обвинувальні акти складаються на основі вимушених зізнань. Така ситуація не служить правосуддю, а лише демонізації українських збройних сил.
Попри все, виконання страт українських полонених з боку російських сил — пряма неповага до міжнародного гуманітарного права. Документи свідчать про виконання цих наказів з командних висот з метою "нейтралізації" полонених.
Ці дії є кричущою демонстрацією зневаги до міжнародного права, яку міжнародні органи поки не змогли ефективно піддати обмеженням. Обурлива свобода пересування російських лідерів, обвинувачених у воєнних злочинах, стає яскравим підтвердженням необхідності змін у міжнародному правозахисному полі.
Такі історії розбурхують серця, викликають співчуття та обурення, і запрошують кожного з нас задуматися про справжні наслідки війни та ціну, яку змушені платити ні в чому невинні люди. Чи зможемо ми разом знайти шлях до справедливості і миру в подальшому?
