Жорстока реальність Чернігівщини війни

Уявіть собі місто, де кожен ранок починається не з дзвінка будильника, а від звуку вибухів. Це реальність, з якою стикаються мешканці Чернігівщини вже 821 день у повномасштабній війні Росії проти України.

Чернігівщина зазнала значних втрат: понад 600 загиблих мирних жителів, 725 отримали поранення, 50 зникли безвісти. Щоденні атаки залишають по собі повну руїну – розбити долі людей, зруйновані будинки, розірвані життя. Всього 665 випадків порушення прав людини було зафіксовано, що показує справжню ціну цієї війни.

Згадаймо нещодавні події. 13 травня 2024 року, у Сновську, ворог використав касетні боєприпаси, поранивши трьох місцевих мешканців: жінку 39 років і двох чоловіків 72 та 51 років. Наступного дня, 14 травня, артилерійським та мінометним вогнем було уражено село Грем’яч, де загинув один з місцевих жителів. І це лише початок холодного списку подій.

Атаки продовжуються щодня. Від обстрілів зруйновано понад 6,130 об'єктів цивільної інфраструктури: житлові будинки, школи, критично важливі інфраструктурні об'єкти. Це як тінь над життям, що заважає людям повернутися до нормальності.

Здавалося б, навіщо таке варварство? Чи є межа людської жорстокості? У грудні 2024 року ситуація продовжує загострюватися. 17 грудня російські сили здійснили 18 артилерійських обстрілів, які призвели до загибелі ще одного мирного жителя. 18 грудня черговий обстріл поглибив рани Чернігівщини, забравши ще одне життя.

Ці історії – це не просто статистика. За кожним числом стоять люди, їхні мрії та сподівання, які опинилися під жахливим ударом війни. Чернігівщина залишається вірно за свою свободу і вільне майбутнє України, але ця боротьба триває, вимагаючи нашої уваги та підтримки.