Історія розпочалась у лютому 2022 року, коли російські війська без попередження розгорнули повномасштабну атаку на Україну. Цей вторгнення стало третьою фазою російсько-української війни, яка тягнеться з 2014 року, після анексії Криму. Газетні заголовки кричали про «спеціальну військову операцію», яку російський президент Володимир Путін виправдовував мовляв, для «демілітаризації» та «денацифікації» України. Столиці, такі як Київ і Харків, стали об'єктами інтенсивних ракетних і повітряних атак.
Події розгорталися стрімко. Російські війська рушили з різних напрямків – з півночі Білорусі, з Криму, окупованому у 2014-му. Український президент Володимир Зеленський не мав сумнівів у відповідальності, тож оголосив воєнний стан, а дипломатичні зв'язки з Росією були перервані. Для забезпечення безпеки небо над Україною було закрито для цивільних літаків.
Міжнародна спільнота не залишила цей акт агресії без уваги. Резолюція ООН від 2 березня 2022 року різко засудила дії Росії. Гаазький суд закликав до негайного припинення військових дій, хоча ці заклики залишалися без відповіді.
Путін продовжує маніпулювати реальністю, стверджуючи, що Україна, під контролем Заходу, заподіює шкоду собі ж. Своїми словами він продовжує виправдовувати агресію, заявляючи, що дії України націлені на підрив Росії. Водночас, наявні факти вказують на посилене переозброєння України після анексії 2014 року для захисту власного суверенітету.
Цей конфлікт трансформувався у жорстку повсякденність з неоціненними втратами для обох боків. Білорусь залишалася на боці Росії, забезпечуючи її тиловою підтримкою. А західні країни, навпаки, підтвердили свою підтримку України військовою і економічною допомогою.
Минуло вже понад рік, але Путін продовжує наполягати на продовженні війни, навіть погрожуючи використанням балістичних ракет. Його умови для переговорів закріпилися на «Стамбульських угодах» та нинішній ситуації на полі бою.
Ця історія є прикладом глибоких суперечностей між демократією та спробою диктаторського режиму встановити свої правила. Проте мужність та витривалість українського народу знову і знову стають на заваді спробам ігнорувати права нації на самостійність і благополуччя. І попри складні обставини, Україна продовжує крокувати до своєї мети – миру та незалежності.
Несламні здобутки України в боротьбі за незалежність вражають, незважаючи на ворога. Слава Україні!
Дії Заходу лише загострюють конфлікт, а мир потрібно шукати через діалог, а не військову допомогу Україні.
Ситуація в Україні демонструє неймовірну стійкість народу, який бореться за своє право жити в свободі та мирі.
Війна в Україні показує, як важливо стояти на захисті своїх цінностей і боротися за незалежність.