15 грудня 2024 року дві російські танкери, "Волгонафта-212" та "Волгонафта-239," зазнали аварії у Керченській протоці через сильний шторм. На борту вони перевозили приблизно 8600 тонн низькоякісного мазуту. З цих двох, "Волгонафта-212" залишилася пошкодженою біля східного узбережжя окупованого Криму, що призвело до загибелі одного члена екіпажу та госпіталізації 11 інших, серед яких двоє у критичному стані. "Волгонафта-239" також зазнала аналогічних труднощів і затонула в тій самій окрузі.
Ця аварія спричинила значний вилив нафти: приблизно 40% мазуту вилилося у Чорне море, що становить серйозну екологічну загрозу. Нафтове забруднення охопило значну частину узбережжя, зокрема, регіони Краснодарського краю, такі як поблизу села Веселовка та станиці Благовещенська в Анапі. Екологічні організації, як-от Greenpeace, попередили, що це може стати однією з найбільших технологічних катастроф у Чорному морі з потенційними довготривалими наслідками для морської екосистеми.
Президент Росії Володимир Путін описав інцидент як "велика екологічна катастрофа" і доручив уряду сформувати робочу групу для проведення рятувальних операцій і зменшення наслідків нафтопролиття. Він наголосив на необхідності вивчення стану танкерів, попередження поширення нафтопролиття та підготовки до підйому мазуту з дна Чорного моря, що може статися у травні.
Український президент Володимир Зеленський критикував Путіна за те, що він не вжив достатніх заходів для вирішення екологічних наслідків нафтопролиття. Зеленський заявив, що пріоритети Путіна, здається, знаходяться в іншій площині, натякаючи на брак уваги до екологічного лиха.
Таким чином, інциденти з російськими танкерами у Керченській протоці призвели до значних екологічних збитків, і хоча Путін визнав катастрофу та наказав вжити певні заходи, Зеленський розкритикував відповідь російської влади як недостатню.
Цей інцидент підкреслює важливість екологічної безпеки і відповідальності, особливо у кризових ситуаціях.