Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров нещодавно виклав амбітні та однобічні умови для припинення війни з Україною, що викликає занепокоєння серед міжнародного суспільства. Відмовляючись від будь-якого припинення вогню, Росія наполягає на досягненні угод, які б забезпечували їй "надійну безпеку" відповідно до власних інтересів.
Лавров висуває жорсткі умови: припинення західної військової допомоги Україні та зупинка військових операцій з боку України. Для нього це є базовими вимогами, за виконання яких Росія могла б розпочати політичні переговори. Напруження серед дипломатичних кіл зростає через стиснутий простір для маневру, а звинувачення на адресу Києва лише додають настороженості. Лавров звинувачує Україну в невиконанні попередніх домовленостей, підкріплюючи свої твердження запеклими прикладами з 2014 по 2022 рік.
На стратегічному плані, Росія прагне "денаціоналізації" України, тобто знищення її національного характеру, культури та ідентичності. Її цілівцілому включають контроль за важливими територіями, серед яких Донбас, а також забезпечення сухопутного зв'язку з Кримом. Ці територіальні завоювання є мінімально прийнятним для Росії результатом для завершення війни.
Дипломатичний застій між Росією та Україною продовжується. Росія наполягає на визнанні Криму та інших окупованих регіонів як частину своєї території, тоді як Україна стоїть на принципових позиціях щодо відновлення своєї територіальної цілісності. Українська сторона під керівництвом Президента Володимира Зеленського висунула 10-пунктовий план миру, що передбачає повне виведення російських військ, повернення депортованих українців, притягнення до відповідальності за військові злочини та компенсацію збитків. Наголошується на необхідності міцних міжнародних гарантій безпеки для запобігання майбутній агресії.
Наразі противники знаходяться на роздоріжжі, далеко від узгодження умов миру. Росія зосереджує свої зусилля на послабленні "колективного Заходу", тоді як Україна шукає шляхи ізоляції Росії на міжнародній арені. Сутичка між стратегічними амбіціями і обмеженість дипломатичного простору роблять пошук компромісу найбільш важким завданням нашого часу.
Ситуація дуже напружена, обидві сторони мають кардинально різні інтереси, знайти компроміс буде вкрай важко.
Росія не має права диктувати умови, игноруючи суверенітет України. Справедливий мир можливий лише на основі міжнародного права.
Конфлікт вимагає вирішення, але умови, що висуває Росія, ніде не ведуть до справедливого миру.
Важливо, щоб міжнародне співтовариство підтримувало Україну в її боротьбі за відновлення територіальної цілісності та суверенітету.
Ситуація дуже напружена, у дипломатії бракує компромісів, а війна продовжує завдавати великої шкоди обом сторонам.