Російське вторгнення в Україну, яке розпочалося 24 лютого 2022 року, стало третім етапом російсько-української війни, розпочатої Росією у 2014 році. Ця подія має складний та багатогранний характер, оскільки її причини та наслідки сягають далеко за межі поточних політичних і військових рамок.
Перед вторгненням, з листопада 2021 року, відбувалося значне накопичення російських сил уздовж кордонів України з Росією та Білоруссю. Незважаючи на постійні заперечення російських офіційних осіб, накопичення військ було широко сприйняте як підготовка до війни. Крім того, 21 лютого 2022 року Росія визнала самопроголошені Донецьку та Луганську народні республіки "незалежними державами", що ще більше загострило ситуацію.
На світанку 24 лютого російські війська розпочали повномасштабний наступ на Україну. Президент Володимир Путін оголосив початок так званої "спеціальної військової операції", акцентуючи увагу на неправдивих заявах про "денацифікацію" та демілітаризацію України. Вторгнення супроводжувалося ракетними ударами по всій Україні, в тому числі поблизу Києва, Харкова, Чернігова, Сум та інших міст. Російські війська перетнули кордон з різних напрямків, включаючи територію Росії, Білорусі та тимчасово окупованого Криму.
Вже за кілька годин після початку вторгнення російські війська просувалися на кількох фронтах. У відповідь президент України Володимир Зеленський оголосив воєнний стан, і повітряний простір над Україною було закрито для цивільної авіації. Міжнародна спільнота швидко відреагувала, засудивши агресію Росії, а Міжнародний суд ООН в Гаазі 16 березня 2022 року видав наказ про припинення російських військових операцій в Україні.
Президент Путін продовжує обґрунтовувати вторгнення, стверджуючи, що Росію обманули Україна та Захід, не виконавши Мінські угоди. Він заявляє, що Росія була змушена почати вторгнення, наголошуючи, що це повинно було статися раніше. Останні заяви Путіна включають погрози продовження військових дій зі згадкою про використання балістичних ракет, як-от "Орешник".
Вторгнення призвело до значних територіальних змін, коли Росія намагалася анексувати частини Запорізької, Херсонської, Донецької та Луганської областей, що було засуджено Україною та міжнародним співтовариством. Конфлікт викликав значні людські страждання та економічні втрати, а воєнні дії тривають і зараз. Війна також спровокована особистими мотивами Путіна, серед яких — образа за союзника Віктора Медведчука і багаторічне негативне ставлення до України.
Цей конфлікт продовжує мати глибокі наслідки для України, Росії та світу в цілому, і його складні причини вимагають ретельного аналізу і розуміння.
