За останні роки Норвегія стала новим домом для багатьох українських біженців, що суттєво вплинуло на демографічну картину країни. Про це свідчать дані за перший квартал 2023 року, коли населення Норвегії зросло на 15,300 людей — найбільший приріст з 2012 року. Це здебільшого спричинено приїздом українців, адже на фоні загалом низької народжуваності, загальна кількість жителів країни перевищила 5,5 мільйона[1].
Протягом 2022 року Норвегія прийняла понад 35 тисяч біженців, що стало рекордним показником в історії країни. Станом на листопад 2023 року, було зареєстровано 66,500 українців, що зробило їх третьою найбільшою іммігрантською групою після поляків та литовців[2].
Українські біженці в Норвегії загалом відзначають позитивний досвід життя в цій країні. Особливо цінується захист прав, демократія, високий рівень життя та низький рівень корупції. Згідно з опитуванням, 44% обрали Норвегію через надійний захист прав, а 32% мали тут знайомих чи родичів[3]. Проте, є певні виклики: це і мовний бар'єр, і потреба в підтвердженні кваліфікацій, а також відсутність вибору при розселенні.
Норвезький уряд вводить різні заходи для управління потоком біженців. Наприклад, для українців під тимчасовим захистом діє заборона на поїздки в Україну, що може призвести до втрати соціальної підтримки і статусу. Інші зміни торкнулися припинення безкоштовного імпорту домашніх тварин і стоматологічного обслуговування для молоді 19-24 років[4].
За опитуванням на грудень 2023 року, лише 13% українських біженців мали намір повернутися в Україну, порівняно з 22% у червні 2022 року[3]. Це свідчить про те, що зростає кількість тих, хто хоче залишитися в Норвегії надовго.
Попри всі проблеми, державна підтримка залишається вагомою. Біженці отримують фінансову допомогу в розмірі близько 6,500 норвезьких крон на місяць на дорослого та можуть брати участь у програмах інтеграції, де отримують 17,000 крон щомісяця[4].
Підсумовуючи, українські біженці знайшли в Норвегії прихисток та підтримку, але країна стикається з викликами інтеграції такої великої кількості новоприбулих, через що приймаються нові управлінські рішення.
