Початок третьої фази російсько-української війни в 2022 році оголився з ледь прихованою очевидністю: від самого 2014 року Україна протистоїть агресії, що досягла нового рівня. Вже з листопада 2021-го Росія розгорнула свої військові сили вздовж кордонів з Україною та Білоруссю, натякаючи на масштабний конфлікт. Але апогеєм цієї напруги стало визнання "ДНР" та "ЛНР" як незалежних держав 21 лютого 2022 року.
На момент, коли російський президент Володимир Путін оголосив про "спеціальну військову операцію" о 3:40 ранку 24 лютого, для багатьох це було лише формальністю. Атака на Україну розпочалася з безжальних ракетних ударів та вторгнень з кількох напрямків — з території Росії, Білорусі і з тимчасово окупованого Криму. Вже до 6:30 ранку російські війська перетнули кордон біля Харкова, а до 7:40 — увійшли з боку Білорусі.
В Україні негайно було введено надзвичайний стан, а президент Володимир Зеленський розірвав дипломатичні відносини з Росією. Небо над Україною закрили для цивільної авіації. Світ сколихнуло це вторгнення: Генеральна Асамблея ООН рішуче засудила дії Росії, ухваливши резолюцію, а Міжнародний суд у Гаазі наказав негайно припинити військові дії.
Попри прогнози російської влади швидко захопити Київ, цього не сталося. Росія перенаправила зусилля на Донбас та південні регіони, однак цей конфлікт не став менш руйнівним ні для воєнних, ні для цивільних. Білорусь, будучи союзником Росії, підтримала агресію з території своєї країни.
Цікаво, що Путін і досі намагається виправдати вторгнення, стверджуючи про "обман" з боку України і Заходу. Він наполягає на перемовинах, де українські умови повинні бути схвалені головою українського парламенту, адже, на його думку, Зеленський не є легітимним.
Цей конфлікт триває, залишаючи за собою слід гуманітарної кризи, та постійна міжнародна підтримка України дає надію на припинення агресії з боку Росії. Але поки що про мирні реалії можна тільки мріяти, зі складними викликами тривалої боротьби попереду.
