Війна на сході Європи, що розпочалася 24 лютого 2022 року, знаменує третій етап російсько-українського конфлікту, вперше розпочатого в 2014 році. Раннім ранком, тоді ще невартова для багатьох, заява російського президента Володимира Путіна про "спеціальну військову операцію" приголомшила світ. Його слова про "демілітаризацію і денацифікацію" України не залишили шансів на мир і вимагали рішучих дій.
Неначе в один момент, Україну накрила хвиля ракетних та повітряних ударів. Тоді ж російська армія рушила з кількох напрямів — із самої Росії, Білорусі та з окупованого Криму. Ціль — важливі стратегічні точки від Києва до Харкова, Івано-Франківська до Львова, Дніпра та інших міст.
Під загрозою бойових дій опинилися регіони навколо Харкова, Херсона, Чернігова, Сум, а також частково окуповані території Запорізької та Херсонської областей. Рішучі захисні дії українських військ, мужність і стійкість наших громадян дозволили стримати ворога в багатьох регіонах.
Втратам, які зазнав гуманітарний аспект цієї війни, немає числа. Водночас міжнародна спільнота не залишилася байдужою. 2 березня 2022 року Генасамблея ООН засудила агресію Росії, постановивши припинити військові дії, що було підтверджено Міжнародним судом в Гагі вже 16 березня. Дипломатичні відносини з Росією розірвані, а небо над Україною, як і над частинами Росії і Молдови, закрите для авіації.
Путін, виправдовуючи вторгнення, прикривається фальшивими обвинуваченнями, нібито український уряд "знущається" над населенням Донбасу та має контроль Заходу і НАТО. Він продовжив свою пропаганду, стверджуючи, що Україна нібито розробляла ядерну зброю.
Росія намагалася анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Ці спроби викликали рішуче засудження України та світу, що було підтверджено рішенням Генасамблеї ООН 12 жовтня 2022 року.
Попри потужний опір і провали на ранніх етапах, російські війська не припиняють спроб захоплення Донбасу та південних територій. Війна не тільки принесла втрати і спустошення, але вже змінила політичний ландшафт Європи, розкривши приховані мотиви і заздрісні бажання самих верхівок Кремля. Історія України на цьому етапі ще пишеться, але відомо одне — її дух не зламати.
Важливо пам’ятати про мужність українців і підтримувати їх під час цієї жахливої війни за свободу.
Ця війна лише посилює розкол у суспільстві, а проблема потребує дипломатичного вирішення, а не військових дій.
Наша сила в єдності та рішучості, які дозволяють нам вистояти в цій безжалісній боротьбі за незалежність.
Важливо враховувати, що світова спільнота повинна бути об’єднана в протистоянні агресії та підтримувати Україну.