Відколи в ніч на 24 лютого 2022 року Володимир Путін оголосив про початок так званої "спеціальної військової операції" з метою "демілітаризації та денацифікації" України, світ помітно змінився. Переконаний у швидкому успіху, російський уряд почав атакувати Україну з різних боків, застосовуючи масовані ракетні удари по військових об'єктах, аеропортах та інших стратегічних локаціях. Війська увійшли з територій Росії, Білорусі та тимчасово окупованого Криму.
Цей напад був зустрінутий потужної обороною з боку українських військових, які захистили серце країни — Київ, незважаючи на величезний тиск. Росія залучила значні авіаційні сили, застосувавши до 350 бойових літаків у перших атаках. Військові розгорталися з різних напрямків: з Білорусі до Київської області, а з півдня до Запорізької та Херсонської областей.
Міжнародна спільнота не залишилась осторонь. Організація Об'єднаних Націй засудила російську агресію. Генеральна Асамблея ООН 2 березня 2022 року ухвалила резолюцію, яка засуджує дії Росії, а 16 березня Міжнародний суд ООН наказав російським військовим зупинити свої операції.
Попри невдачу у швидкому захопленні Києва, згодом РФ змінила фокус на Донбас та південні регіони України. Однак намагання анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області у вересні та жовтні 2022 року зіткнулися із широким міжнародним осудом.
На жаль, війна триває й далі, з активними бойовими діями, особливо в таких регіонах, як Покровськ і Херсонщина. Західні країни надають значну підтримку Україні, тоді як Росія продовжує представляти конфлікт як "народну війну" проти колективного Заходу. Втрати є значними як серед військових, так і цивільних мешканців. До середини квітня 2023 року конфлікт спричинив величезні гуманітарні втрати, змусивши багатьох залишити домівки в пошуках безпеки. Трагедія, що розгортається на наших очах, нагадує нам про нагальну потребу миру та солідарності.
