На світанку 8 січня 2025 року в Запоріжжі пролунав страшний гул, що сповістив про черговий наступ війни. Російська армія піддала місто потужному авіаудару, який зруйнував індустріальну інфраструктуру та житлові квартали. Ця атака вкотре свідчить про те, що мирних жителів не щадить безжалісна війна.
Авіаційні бомби, що влучили в житлові будинки, залишають за собою розруху і лихо. У результаті загинули 13 осіб, ще 113 отримали поранення. Всі постраждалі – звичайні мешканці міста, які в один момент втратили все: домівки, близьких і відчуття безпеки. Серед постраждалих є і 13-річна дівчина, чия доля яскраво ілюструє бездушний характер цих нападів.
Мерія Запоріжжя оголосила 9 січня днем жалоби. Це маленький, але такий важливий для мешканців міста жест, який показує, що життя кожного з них має значення, і що їх біль поділяє вся країна. Люди сміливо беруться ліквідовувати наслідки, працюючи пліч-о-пліч з рятувальниками, намагаючись залагодити хаос, який залишила за собою нічна атака.
Цей жахливий інцидент вкотре підкреслює напруженість конфлікту та його руйнівний вплив на життя мирних жителів в Україні. Реальність війни бачиться у розгромлених будинках, в очах тих, хто вижив, та в серцях тих, хто втратив. Питання, яке задає собі кожний, хто бачив цю трагедію, — чи є ще місце для людяності в цьому безсердечному володарюванні насильства?
Запоріжжя, як і раніше, стоїть, незважаючи на всі зусилля загарбників зруйнувати дух міста. Хоча ці удари завдають жахливого болю, вони також підкреслюють силу та стійкість людей, які не просто виживають, але й підтримують одне одного в ці важкі часи. Це більше ніж просто місто — це символ незламності, той, що перейшов через трагедії і не втратив надії.
