Історія війни, яка розгортається перед нашими очима, зачепила серце кожного українця. 24 лютого 2022 року назавжди увійде в історію як дата, коли мирне життя в Україні було порушено військовими діями з боку Росії. Така агресія передбачала багатоетапний підхід, починаючи ще з листопада 2021 року, коли російські війська почали своє накопичення на кордонах з Україною та Білоруссю.
Перші години вторгнення нагадують сповнений тривоги кошмар: о 3:40 ранку Києва Володимир Путін оголосив про початок "спеціальної воєнної операції", начебто з метою "демілітаризації та денацифікації" України. Миттєво після цього по території нашої країни пролунали ракетні удари. Напад здійснювався з трьох основних напрямків: Росії, Білорусі та окупованого Криму.
Російська армія пересікла кордони України біля різних міст, зокрема Харкова, Херсона та Сум, викликаючи хвилю гніву та обурення. Але, попри початкові військові успіхи, плани з захоплення Києва за три дні провалилися. Цей факт став початком більш тривалої боротьби, в якій Україна продемонструвала неймовірну волю до свободи.
Москва виправдовує свої дії, стверджуючи, що прагне захистити народи самопроголошених "республік" Донбасу від нібито геноциду з боку української влади. Однак ці звинувачення не витримують жодної критики та були спростовані численними міжнародними організаціями.
Попри спроби Росії анексувати частково окуповані території, такі як Запорізька і Херсонська області, міжнародна спільнота чітко висловила своє неприйняття цих дій, а Генеральна асамблея ООН прийняла резолюцію, засуджуючи такі спроби.
Сьогодні війна триває, на жаль, з багатьма трагедіями та людськими втратами. Російські риторики не втомлюються звинувачувати Україну та Захід у підготовці до військових дій, намагаючись здолати незламний спротив українського народу. Проте, незважаючи на всі старання агресора, дух свободи та демократії в Україні залишається непохитним, а підтримка міжнародної спільноти лише посилює нашу боротьбу за мирне майбутнє.
