У центрі нашої розповіді – місто Покровськ на Донеччині, яке нині переживає справжню трагедію через розруху критичної інфраструктури. Здавалося б, мирне життя в Покровську вже давно перетворилося на виживання. За даними військової адміністрації міста, російські сили знищили 80% життєво важливих об'єктів, що забезпечували функціювання міста.
Уявіть собі таке – вода та електрика, що раніше здавались звичними речами, тепер стали рідкісним благом. Люди змушені пристосовуватися до нових реалій, шукати способи вижити без елементарних зручностей. А що казати про лікарні, яким тепер доводиться боротися з наслідками руйнувань, приховувати власні рани, щоб рятувати життя мешканців.
Це не просто статистика чи сухі факти. Це трагедії, що щодня розгортаються перед очима тих, хто залишився в місті. Люди опинилися у ситуації, де кожен вітряний день може стати ще однією загрозою, ще однією спробою вижити.
Чи можна було передбачити таке? Чи був шанс зупинити такий масштаб руйнувань? На жаль, військові конфлікти часто залишають за собою знищені долі та розбиті мрії. Але ми не повинні забувати: за цими цифрами ховаються справжні людські долі. Вони заслуговують на нашу увагу і на допомогу.
Тому важливо пам'ятати про ці події та робити все можливе, щоб підтримати тих, хто залишився без даху над головою, але не без надії. Бо саме в надії – ключ до майбутнього. І саме від нас залежить, наскільки яскравим воно буде для цих людей.
Ця ситуація в Покровську вражає до глибини душі. Ми повинні підтримувати їх у цій жахливій боротьбі.