У грудні 2024 року, після падіння колишнього Президента Сирії Башара Асада, Росія стикається з серйозними викликами щодо забезпечення майбутнього своїх стратегічних військових баз у Сирії. Для обговорення цього питання високопоставлена російська делегація на чолі з заступником міністра закордонних справ Росії Михайлом Богдановим та посланцем Кремля Олександром Лаврентьєвим відвідала Дамаск для переговорів з новим сирійським керівництвом. Основна мета цих переговорів — узгодити статус російських військових баз: морського пункту у Тартусі та авіабази Хмеймім поблизу Латакії.
Ці об'єкти мають критично важливе значення для Росії. Морський пункт у Тартусі є єдиним російським центром ремонту та поповнення у Середземному морі, що має вирішальну роль для російської військової логістики. Він також служить транзитним пунктом для розгортання військових підрядників по Африці. З іншого боку, авіабаза Хмеймім є життєво важливою для російських операцій на африканському континенті та збереження військової могутності Москви в регіоні.
Проте новий перехідний уряд Сирії на чолі з повстанським угрупованням Хайят Тахрір аш-Шам (HTS) дав чітко зрозуміти, що Росії потрібно переглянути свою військову присутність та інтереси у Сирії. Секретар уряду, Обейда Арнаут, підкреслив, що Росія має продемонструвати відсутність ворожості до сирійського народу, наголошуючи, що ера режиму Асада закінчилася.
І хоч переговори тривають, Росії поки що не вдалося підписати угоду з новим сирійським урядом щодо збереження своїх військових баз. Переговори перебувають в глухому куті, і чітке вирішення ситуації поки що не видно.
Тим часом, новий сирійський уряд проводить високорівневі переговори з кількома країнами, включаючи США, Великобританію та Європейський Союз. Недавнє визнання цих країн щодо своєї участі в переговорах знаменує нову фазу у відносинах Сирії з міжнародною спільнотою.
Західні аналітики і розвідка вказують на те, що Росія може здійснювати широкомасштабне виведення сил з Сирії, хоча Москва це поки не підтверджує. Втрата цих баз може змусити Росію шукати альтернативний доступ до Середземного моря, можливо, через Босфор, що може мати ширші геополітичні наслідки, такі як вплив на конфлікт в Україні.
Отже, зусилля Росії щодо закріплення своїх військових баз у Сирії стикаються із значними перешкодами, поки новий сирійський уряд та міжнародна спільнота орієнтуються в постасадівській ері, залишаючи майбутнє російської військової присутності в регіоні невизначеним.
