Давайте зануримося в історію про розлив нафти в Керченській протоці, що стався 15 грудня 2024 року. Дві нафтові танкери, "Волгонефть-212" та "Волгонефть-239", затонули під час поганої погоди, розливши близько 9,200 тонн мазуту в Чорне море. Це стало не лише технічною катастрофою, але й справжнім екологічним лихом, що потрясло місцеві громади.
Одразу ж після інциденту ризик для людей був неймовірний. Один член екіпажу загинув, але решту 27 вчасно евакуювали. Забруднення швидко поширилося, торкнувшись берега Керченського півострова. Нафта дісталася місць, таких як мис Зміїний та фортеця Єнікале, створюючи видовище, що важко забути.
Влада оголосила режим муніципальної надзвичайної ситуації, що спонукало на оперативні дії. Більше 6,000 людей та понад 300 одиниць техніки були задіяні для очищення берегової лінії та збору нафтових продуктів з води. Зусилля дали плоди – вдалося зібрати понад 700 кілограмів забруднюючих речовин. На допомогу також прийшов катамаран спеціального морського підрозділу МНС.
Розлив нафти охопив 35 кілометрів, починаючи від села Веселівка у Темрюкському районі до села Благовіщенська біля Анапи, та згодом розширився до 54 кілометрів. Ситуація загострилася при зміні напрямку вітру, який приніс нафту до берегів Керченського півострова.
Президент Росії Володимир Путін описав розлив як серйозну екологічну катастрофу, закликавши до вжиття термінових заходів для вирішення проблеми. Було створено робочу групу під керівництвом російського прем’єр-міністра Михайла Мішустіна, аби координувати дії щодо очищення та забезпечення подальшого моніторингу.
Ця катастрофа підкреслює складнощі, з якими стикається людство при управлінні морськими аваріями та їх екологічними наслідками. Вона ставить перед нами питання: які кроки ми готові зробити, щоб захистити наші води в майбутньому?
