Трагічні обстріли Донеччини січня 2025

File

Жителі Донецької області знову опинилися в епіцентрі жорстоких обстрілів. 30 січня 2025 року, на жаль, стало ще однією трагічною датою для цього регіону. Важке артилерійське обстріли з боку російських військ знову призвели до значних ушкоджень та трагічних втрат серед мирного населення.

Найболючіше вразили міста Краматорськ, Іванопілля, Часів Яр, Покровськ, Білицьке та Сіверськ. Загинуло двоє людей: один в Іванопіллі та ще один у Сіверську. В цілому по регіону отримали поранення ще 18 осіб. У Краматорську 13 людей опинилися під обстрілом, серед них двоє дітей – хлопчик 8 років та дівчинка 7 років. Це історії, які розривають серце, змушуючи замислитися над долею дітей, які зростають у таких умовах.

У місті Іванопілля обстріли залишили після себе зруйновані будинки. Те ж саме трапилося в Сіверську, де загинув мирний житель. Покровськ постраждав від ударів не лише фізично: двоє людей отримали поранення, зруйновано будівлю приватного будинку і кафе. У Білицькому та Часовому Яру постраждали троє: двоє поранених і ще один травмований.

Коли чуєш такі новини, мимоволі запитуєш себе: яке майбутнє чекає ці регіони? Біль, втрата та руйнування – це ті емоції, що відгукуються в кожному серці українця. Адже кожен з нас знає, що це не просто цифри. Це життя, це долі.

Окрім цього, російські сили продовжували обстріли по всій області, змушуючи 232 особи, включаючи п'ятьох дітей, евакуюватися з небезпечних зон. Як жити в таких умовах? Як пояснити це дітям, які ще зовсім нещодавно мріяли про мирне дитинство?

Того ж дня трагедія сталася в Сумах, де російський дрон уразив житловий будинок. Внаслідок атаки загинули чотири людини, ще дев'ять отримали поранення, серед них дитина. Ця ніч знову стала символом безвиході та відчаю.

Такі події нагадують нам про трагічний залізничний вокзал у Краматорську у квітні 2022 року, коли загинуло 63 цивільні. Історія повторюється, і знову ми говоримо про загиблих, поранених, зруйновані будинки й життя. Ця війна триває, залишаючи неймовірний біль у серцях та змушуючи нас не забувати про тих, хто продовжує жити під звуки сирен і пострілів.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *