Сьогодні в Україні кожна втрата, яка не знайшла свого пояснення або імені, є не лише трагедією для родини, але й викликом для держави, яка намагається знайти механізми, щоб повернути спокій і впевненість у майбутньому. Наразі приблизно 55 тисяч українців рахуються зниклими безвісти, а 2,410 зареєстрованих випадків невстановлених тіл чи залишків очікують своєї черги на ідентифікацію. Це складний і багатогранний процес, з яким стикаються наші експерти в умовах надзвичайного навантаження.
Пошук зниклих починається зі звернення родичів до поліції. Слідчі збирають біологічний матеріал у родичів або знаходять особисті речі зниклої людини для проведення ДНК-аналізу. Але система на межі можливостей: лише 240 експертів виконують в середньому 35-40 експертиз на місяць, тоді як до ДНДКЕКЦ надходить до 300 запитів щоденно. Якість аналізів страждає від нестачі лабораторій та реагентів.
В Україні лише 13 лабораторій повністю відповідають стандартам ISO 17025, але ресурси залишаються обмеженими. Правильна документація умов і стану тіла є критично важливою частиною процесу, але не завжди виконується так ретельно, як того потребують обставини.
Однак у планах є створення Єдиного центру ідентифікації тіл, що має на меті централізацію та оптимізацію процесів, зменшення кількості нерозглянутих справ. Паралельно ми працюємо над міжнародною співпрацею, зокрема з Міжнародною комісією з питань зниклих безвісти. Навчання українських експертів в лабораторіях Нідерландів вже показало нові методи, здатні прискорити ДНК-аналіз.
Ці заходи сприятимуть ефективній обробці значної кількості випадків, особливо коли території звільняються і пошукові групи активно ідентифікують зниклих серед військових і цивільних. Кроки вперед у цьому процесі нададуть змогу впоратися з болем з більшою впевненістю та надією на справедливість для тих, хто чекає своїх рідних.
