Україна продовжує вести юридичну боротьбу на міжнародній арені, і в цьому контексті Міжнародний суд ООН (ICJ) відіграє ключову роль. Отже, що саме стоїть за рішеннями у справах проти Росії?
Почнімо з питання звинувачень у геноциді. 26 лютого 2022 року Україна подала позов проти Росії, звинувативши її у зловживанні Конвенцією про запобігання злочину геноциду. Україна стверджувала, що Росія безпідставно звинуватила її у геноциді російськомовного населення Донбасу як підставу для свого вторгнення. 2 лютого 2024 року ICJ вирішив, що має юрисдикцію розглядати це питання, хоча і не буде визначати, чи скоїла Росія геноцид проти України. Суд прийняв до уваги, що звинувачення Росії у геноциді є необґрунтованими.
Важливе рішення також стосується фінансування тероризму та расової дискримінації. 16 січня 2017 року Україна подала ще один позов проти Росії, звинувативши її у порушенні Міжнародної конвенції про припинення фінансування тероризму та Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. 31 січня 2024 року ICJ визнав деякі порушення з боку Росії, але не знайшов достатніх доказів прямої підтримки тероризму. Що стосується расової дискримінації, суд визнав, що права етнічних українців у Криму були порушені.
Однак суд також проявив певні обмеження. Наприклад, попри рішення в березні 2022 року про тимчасові заходи, які наказували Росії зупинити військові дії в Україні, Росія не виконала ці вимоги. Це підкреслює обмежені можливості виконання рішень ICJ.
Незважаючи на відсутність компенсації для України, визнання Росії порушником міжнародного права є значущим результатом. Це відкриває шлях для подальших юридичних процесів і міжнародного тиску на Росію. Оскільки інші справи, включаючи звернення в Європейський суд з прав людини, вже знаходяться в процесі розгляду, юридична боротьба триває.
Ці рішення ICJ підкреслюють важливість міжнародного права, хоча водночас показують його обмеження в контексті виконання рішень. Але визнання порушень з боку Росії продовжують формувати міжнародну правову позицію України.
