В середині грудня 2024 року буря в Керченській протоці призвела до серйозної екологічної катастрофи. Два російські танкери – Волгонафт-212 та Волгонафт-239 – зазнали пошкоджень: перший затонув, забравши життя одного з членів екіпажу, а другий викинуло на мілину біля порту Тамань у Краснодарському краї. Обидва судна, збудовані ще в 1960-х, перевозили важке паливо – мазут – загальним обсягом 9,200 тонн, з яких близько 2,400 тонн витекло в море.
Це стало катастрофічним ударом по навколишньому середовищу. Забруднення торкнулося берегів Криму, Краснодару й частини Запорізької області в Україні. Важкий мазут, який тоне і твердне на морському дні, створює значні труднощі для очищення. Уже зараз відомо про загибель багатьох морських птахів, дельфінів і щонайменше 58 китів. Відновлення екосистеми може зайняти від кількох років до кількох десятиліть.
Початкові дії російської влади виявилися повільними. Лише 26 грудня було оголошено федеральний надзвичайний стан у Краснодарському краї. 9 січня Путін втрутився, критикуючи місцевих чиновників за повільну реакцію, а також створив нову федеральну надзвичайну групу. У розчищенні бере участь понад 10,000 людей, які зібрали більше 80,000 тонн суміші з піску й мазуту та очистили 43,000 м² води.
Катастрофа мала вплив не лише на російську територію. В Одесі комунальні служби зібрали понад 400 кг мазуту, з перспективою до 500 кг. Є побоювання, що мастило може досягти берегів Румунії, Болгарії та Туреччини, що підніме кризу на міжнародний рівень.
Затримка з боку російського уряду була розкритикована, викликавши значну громадську активність. Волонтери повідомили про обмежену підтримку від влади, особливо на туристичних пляжах Краснодару. Ця активність стала своєрідним викликом режиму Путіна.
Виявилося, що танкери не мали необхідних дозволів на навігацію в зимових умовах через небезпеку. Системна недбалість у морському транспорті Росії та ігнорування регуляторних стандартів стали очевидними. Капітани суден були арештовані та обвинувачені. Ситуація підкреслила важливість дотримання безпеки на морі й прозорості в управлінні.
Ця катастрофа підкреслює жахливу недбалість у морському транспорті та необхідність суворих стандартів безпеки.