Військова агресія, розпочата Росією проти України 24 лютого 2022 року, стала несподіваним і болючим кроком у світовій історії, залишивши по собі страхітті руйнувань та втрат, що торкнули серця мільйонів людей. З листопада 2021 року спостерігалося нарощування російських військових сил уздовж кордонів України, незважаючи на численні запевнення Москви про мирний намір. Але світ мав зрозуміти: це лише прелюдія до повномасштабного вторгнення.
Коли вранці 24 лютого російські танки проникли в Луганську область, а Володимир Путін оголосив про початок так званої "спеціальної воєнної операції", було вже пізно думати про дипломатію. Він сказав, що мета — "демілітаризація та денацифікація" України. Але тієї ж ночі ракетні удари понеслися по всій території, включно зі столицею — Києвом, Харковом та іншими великими містами.
З початком вторгнення російські війська атакували Україну з різних напрямків — з Росії, з території Білорусі, а також з окупованого Криму. Білорусь відіграла вагому роль, проводячи ракетні удари та авіанальоти по українських об’єктах.
Путін спробував виправдати свої дії, голосно заявляючи про "геноцид" російськомовного населення у самопроголошених "ДНР" та "ЛНР", звинувачуючи український уряд у "нацизмі" та проявляючи фантазії про створення ядерної зброї.
Проте вже у перші місяці стало очевидно, що швидкий захоплення Києва не увінчався успіхом. Тому пріоритети агресора змістилися на схід — взяття під контроль Донбасу та південних регіонів.
Площа бойових дій зайняла величезну частину території України, залучаючи понад 600 тисяч російських військових. Образ "великої війни" знову постає перед Європою. Проте українці, на чолі з президентом Зеленським, рішуче висловили свою позицію: ця нова фаза Російсько-української війни не зламає їх волі.
Світова спільнота не стоїть осторонь. Багато країн активно підтримують Україну, накладаючи санкції на агресора та надаючи гуманітарну допомогу. Ця підтримка, однак, — лише частина довгого і непростого шляху до остаточної перемоги над несправедливістю та відновлення миру.
Цей текст чітко підкреслює жахи війни та єдність українців у боротьбі за свободу та справедливість.
Деякі факти в тексті можуть бути надмірно спрощені, і ігнорують комплексність конфлікту та історичний контекст.
Війна принесла численні страждання, проте стійкість українців свідчить про їхнє прагнення до свободи та незалежності.
Агресія Росії розкриває глобальні наслідки конфлікту, водночас показуючи непохитність українського народу у боротьбі за свої права.