Від 1 січня 2025 року Україна припинила транспортування російського природного газу через свою газотранспортну систему. Це рішення призвело до зупинки газопоставок до Молдови і самопроголошеної республіки Придністров'я після закінчення довгострокової угоди про транзит між Росією та Україною. Ситуація у Придністров'ї почала стрімко ускладнюватися, адже регіон залишився без опалення та гарячого водопостачання. Через це економіка регіону постраждала від 30-відсоткового дефіциту енергії. Закриття промислових підприємств, продовжені зимові канікули у школах та перебої у електропостачанні стали вимушеними наслідками. Власти оголосили про надзвичайний стан через економічну та енергетичну кризу.
На тлі цих подій Європейський Союз вирішив підтримати Молдову, надавши їй грант у розмірі 64 мільйони євро. Із цієї суми 20 мільйонів євро виділено на закупівлю природного газу для Придністров'я як гуманітарної допомоги, тоді як 30 мільйонів євро передбачено для закупівлі газу та електрики для обох берегів Дністра. Решта коштів підуть на підтримку бюджету Молдови.
1 лютого 2025 року Молдова, скориставшись запасами, що вже перебували у трубопроводах на її території, почала постачання 3 мільйонів кубометрів газу до Придністров'я у формі позички для підтримки тиску у газопроводах. Цей крок став вимушеним рішенням, оскільки придністровські лідери спочатку відмовлялися від пропозицій Молдови щодо закупівлі газу на європейських ринках, очікуючи на відновлення постачань з Росії. Проте згодом погодилися прийняти газ через державну компанію "Молдовагаз".
Європейська комісія настійно закликала Придністров'я погодити пропозиції Молдови, критикуючи владу регіону за стримування зусиль у пошуку альтернативних джерел енергії. Таку кооперацію вважали життєво важливою заради інтересів населення, яке зіштовхнулося з значними економічними і соціальними труднощами.
Ця енергетична криза є лише епізодом у тривалому конфлікті навколо постачання та боргів за газ між Молдовою, Придністров'ям та Росією. Історичний контекст і контракти на постачання газу, а також транзитні угоди, залишаються джерелом напруги, оскільки "Газпром" утримує значний контроль над енергетичним сектором у регіоні.
Ця ситуація свідчить про важливість енергетичної незалежності та альтернативних постачальників для країн регіону.
Придністров’я повинно шукати незалежні рішення, а не покладатися на допомогу Молдови та Європейського Союзу.
Це нагадує про важливість співпраці між країнами для подолання енергетичних та соціальних викликів.
Ситуація в Придністров’ї підкреслює вразливість регіональних енергетичних систем та необхідність диверсифікації джерел постачання.