Вибори в Грузії, що відбулись у жовтні 2024 року, стали епіцентром глибокої політичної кризи, яка сколихнула країну. Перемогу проголосила правляча партія "Грузинська мрія," яка перебуває при владі вже 12 років, здобувши 54% голосів. Однак проєвропейська опозиція відразу ж оскаржила результати, звинувачуючи владу у масових фальсифікаціях та втручанні Росії. Репрезентанти таких опозиційних сил, як Єдиний Національний Рух (ЄНР) та Коаліція за Зміни, оголосили бойкот новому парламенту. Вони подали офіційний запит до Центральної виборчої комісії на скасування своїх партійних списків, щоб запобігти реєстрації опозиційних кандидатів як депутатів. Такі дії стали протестом проти виборчих результатів.
Ситуація загострилась масовими акціями протесту, які щодня відбуваються в Тбілісі. До протестувальників приєдналась навіть президентка Саломе Зурабішвілі, а також міжнародні спостерігачі, як-от ОБСЄ. Вони зазначили, що на виборах мали місце залякування виборців, підкуп голосів та інші порушення, які свідчать про "демократичну регресію" Грузії.
Міжнародна реакція на ці події була миттєвою. Європейський Союз та США закликали провести ретельне розслідування виборчих порушень. Натомість сам процес інтеграції Грузії до ЄС було призупинено через виявлені проблеми, включно з прийняттям закону про "іноземних агентів," який відлунює російським законодавством.
"Грузинська мрія," у відповідь на дії опозиції, зайняла агресивну позицію. Партія погрожувала заборонити деякі опозиційні сили, звинувачуючи ЄНР у зраді. Їхній генеральний секретар Каха Каладзе заявляв, що у влади є докази, щоб визнати певні політичні сили незаконними, хоч деталі не розголошувалися.
Відмова опозиції від мандатів має серйозні наслідки для парламенту. Бойкот чотирма опозиційними партіями фактично змушує парламент залишитись без легітимного представництва опозиції, що ставить під сумнів легітимність виборів і центральну роль "Грузинської мрії" в майбутньому управлінні.
Політична криза, що розгортається в Грузії, є викликом для молодої демократії, що прагне до інтеграції з ЄС, і вимагає розумного вирішення для виходу з протистояння. Інтереси національні й міжнародні багато в чому залежать від подальших кроків як з боку влади, так і з боку опозиції.
Ситуація в Грузії викликає занепокоєння, адже політичний бойкот підсилює кризу та загрожує демократичному розвитку.
Опозиція перебільшує проблеми виборів, адже “Грузинська мрія” має підтримку народу і законно здобула перемогу.
Політична нестабільність в Грузії підриває довіру до демократичних процесів і ставить під загрозу європейську інтеграцію.
Вибори в Грузії стали лакмусовим папірцем для стабільності країни і її євроінтеграційних прагнень.