24 лютого 2022 року стало вирішальним днем, який ознаменував початок нового, третього етапу Російсько-української війни, яка триває з 2014 року. Передумовою для вторгнення став масштабний нарощування російських військових сил на кордонах з Україною та Білоруссю, що розпочалося ще з листопада 2021 року. За кілька днів до вторгнення, 21 лютого 2022 року, Росія визнала самопроголошені Донецьку та Луганську народні республіки "незалежними державами", що широко вважалося передвісником агресії.
Вранці 24 лютого, о 3:40 за місцевим часом, президент Росії Володимир Путін оголосив про початок "спеціальної військової операції" з метою "демілітаризації та денацифікації" України. Ця заява супроводжувалася масованими ракетними ударами по всій території України, в тому числі й по Києву, Харкову та іншим великим містам. Російські війська вторглися на територію України з різних напрямків, зокрема з території Росії, Білорусі та тимчасово окупованого Криму, атакуючи військові об'єкти, аеродроми та ключову інфраструктуру.
Одразу після вторгнення президент України Володимир Зеленський запровадив воєнний стан та розірвав дипломатичні відносини з Росією. Повітряний простір України був закритий для цивільної авіації через небезпеку. Першого ж дня російські війська захопили Зміїний острів, а в різних регіонах, як-от Харків, Чернігів і Суми, розгорнулися інтенсивні бої.
В наступні дні конфлікт лише набував обертів. Росія продовжила завдавати авіаційних і ракетних ударів по містах як Київ, Рівне та Маріуполь. Наземні бої посилилися, зокрема в районах Херсона і Донбасу. Однак до 26 лютого російські війська зіткнулися з потужним опором українських захисників, що суттєво уповільнило їхній поступ. США та Велика Британія визнали, що цей спротив був значно сильнішим, ніж очікувалося.
Станом на березень та квітень 2022 року, попри продовження обстрілів міст, російські війська зіткнулися з логістичними складнощами, такими як дефіцит харчів та високоточних боєприпасів. У квітні українські війська відновили контроль над усім регіоном Києва, Житомира, Чернігова та Сум. Основний фокус російських зусиль змістився на південний напрямок.
Головними виправданнями Путіна стали нібито захист російськомовного населення від "геноциду" та "загроза" з боку України, попри численні засудження з боку міжнародної спільноти. ООН та міжнародні судові органи визнали дії Росії агресією, хоча захід не зміг прийняти резолюцію про відвід військ через вето Росії в РБ ООН.
Ситуація залишається напруженою, конфлікт тягне за собою важкі людські та матеріальні втрати для обох сторін. Закликаємо всіх не бути байдужими, та допомагати українським зусиллям у боротьбі за свободу.
Цей конфлікт приніс багато страждань, важливо продовжувати підтримувати Україну в її боротьбі за незалежність.