Війна Росії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, стала третім етапом війни між двома країнами. Вона супроводжується значними подіями та наслідками, які досі впливають на міжнародну безпеку та політику.
Ще до початку бойових дій помітні ознаки напруження з'явилися вже у листопаді 2021 року, коли Росія почала нарощувати військові сили вздовж кордонів з Україною та Білоруссю, а також у тимчасово окупованому Криму. Незважаючи на численні попередження з боку медіа та західних політиків, російські чиновники заперечували будь-які плани нападу на Україну. Однак, вже 24 лютого 2022 року президент Володимир Путін оголосив про "спеціальну військову операцію", яка нібито мала на меті "демілітаризацію та денацифікацію" України. Це оголошення стало початком масованих ракетних ударів по Україні, включаючи напад на Київ, і вторгнення з різних напрямків — з території Росії, Білорусі та Криму.
Війська Росії проникли вглиб України, атакуючи такі міста, як Харків, Херсон, Чернігів та Суми. Білорусь також взяла участь у конфлікті, запускаючи ракетні удари по українських цілях. З початком військових дій український президент Володимир Зеленський оголосив надзвичайний стан і розірвав дипломатичні стосунки з Росією. Протягом першого дня конфлікту російська авіація провела більше 350 бойових вильотів, атакуючи критичні об'єкти в Україні.
Війна супроводжувалася потужним міжнародним резонансом. Президент Зеленський розкритикував затримки з боку міжнародної спільноти в запровадженні санкцій проти Росії, закликавши українців чинити опір окупації. Однак, реакція міжнародної спільноти залишалася неоднозначною: Росія наклала вето на резолюцію Ради Безпеки ООН, що вимагала вилучення її військ з України.
На довгостроковому горизонті війна не вщухає, і навіть у 2025 році президент Зеленський наголошує на намірах Росії продовжувати військові дії. Володимир Путін виправдовує вторгнення, звинувачуючи Україну та Захід в обмані та невиконанні Мінських угод, підкреслюючи, що Росії слід було почати вторгнення раніше.
Ці події не лише змінили політичний ландшафт в Україні, але й значно вплинули на всю світову політику. Залишається лише сподіватися, що переговори зможуть привести до мирного вирішення конфлікту і забезпечення стабільності в регіоні. Українці ж продовжують боротися за свою свободу і незалежність, закликаючи світову спільноту до активнішої підтримки у цій важкій боротьбі.
Війна продовжує завдавати жахливих наслідків, тож міжнародна спільнота повинна активніше підтримувати Україну у цій боротьбі.
Чи справді Україна бореться за свободу, коли санкції лише посилюють економічне становище Росії?
Переговори можуть стати ключем до миру, але важливо, щоб міжнародна підтримка була реальна і ефективна.
Світова спільнота має докласти зусиль для забезпечення справедливого мирного рішення, підтримуючи український народ у цій боротьбі.