У Німеччині відбулася безпрецедентна подія, яка сколихнула юридичну спільноту – Федеральний верховний суд вперше схвалив екстрадицію українського громадянина, який намагався уникнути служби в Збройних силах України (ЗСУ) через свої ідейні переконання.
Цей випадок починався з того, що українець, якого розшукували українські правоохоронці за звинуваченнями у погрозах та фізичному насильстві проти поліцейського під час наркологічного тесту в лікарні, виїхав до Німеччини. Українська сторона подала запит на його екстрадицію, але чоловік виступив проти цього, заявляючи, що може бути призваний до армії після повернення.
Основним його аргументом проти повернення стало право на відмову від служби через ідейні міркування – небажання брати участь у бойових діях та вбивати людей. Проте, після повномасштабного вторгнення Росії, його право на альтернативну службу було відкинуто.
Справу розглядали вищі судові органи Німеччини, і Вищий регіональний суд Дрездена звернувся за роз'ясненням до Федерального верховного суду щодо можливості екстрадиції з урахуванням запиту на ідейні обґрунтування чоловіка. Рішення суду виявилося на користь екстрадиції. Суд постановив, що відмова від військової служби за ідейними переконаннями не є перешкодою для екстрадиції, якщо країна перебуває під нападом у порушення міжнародного права. За таких обставин вірогідність призову до армії закономірна.
Суд також зазначив, що право на відмову за ідейними переконаннями не є безмежним. Ні німецьке основне законодавство, ні Європейська конвенція про права людини не забороняють екстрадицію в умовах, коли країна потребує захисту.
Це рішення стало прецедентним, оскільки раніше жодна країна не вдавалася до таких кроків, відколи у 2023 році почалися обговорення про екстрадицію українців призовного віку з-за кордону. Відтепер ця справа може стати основою для подібних майбутніх судових вироків. Це складний та хвилюючий момент для тих, хто бажає уникнути служби в умовах збройного конфлікту, але також важливий для свідомості необхідності захисту суверенітету країни.
Це рішення суду підкреслює важливість захисту країни, навіть якщо це викликає етичні дилеми для індивідів.
Це рішення порушує права людини та міжнародні зобов’язання, ігноруючи совість громадян у конфліктних умовах.
Це прецедент може змінити правила гри для українців за кордоном, ускладнюючи їм ухід від військової служби.
Цей випадок піднімає питання про баланс між правом на заперечення і необхідністю захисту країни в кризовий час.
Це рішення створює небезпечний прецедент для прав людини в умовах війни та призову до армії.