З моменту повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року, російська влада ввела жорсткі закони цензури, які суттєво обмежили свободу вираження, особливо націлюючись на антивоєнні висловлювання. Ці закони, що набули чинності у березні 2022 року, забороняють будь-яку критику агресії Росії в Україні, називаючи таку критику "дискредитацією" російських збройних сил або поширенням "фейків". Варто зазначити, що називання конфлікту "війною" замість "спеціальної військової операції" стало кримінальним злочином.
Наслідки таких законів були серйозними: особи, які робили антивоєнні заяви, стикалися з суворими санкціями, включаючи штрафи, ув'язнення та конфіскацію майна. Найбільше покарання за такі правопорушення могло становити до 15 років тюремного ув'язнення. Ці закони спричинили суттєву кампанію проти незалежних медіа та активістів, багато з яких змушені були покинути Росію, рятуючись від переслідувань.
Ставши свідками посилення цензури, ми бачимо приклади, як Володимир Румянцев отримав три роки ув’язнення за роботу з переносною радіостанцією для трансляції новин про вторгнення. Олексій Горінов, опозиційний муніципальний депутат, отримав сім років за те, що назвав конфлікт "війною", а журналістка Марія Пономаренко була засуджена на шість років за пост в Telegram про бомбардування театру в Маріуполі.
Міжнародна реакція не забарилася. Європейський суд з прав людини засудив ці репресивні заходи, визнавши, що вони порушують свободу вираження, визначену Європейською конвенцією з прав людини. Такі дії, на думку суду, являють собою пряме порушення прав людини.
Попри жорсткі покарання, люди в Росії продовжують протестувати проти війни в Україні. Організації з прав людини, такі як Amnesty International, виступають за скасування цих воєнних законів цензури і негайне звільнення всіх ув'язнених виключно за їх антивоєнну позицію.
Ці жорсткі закони цензури демонструють страх режиму перед правдою та бажання подавити будь-який опір.
Державна політика захищає національні інтереси, а закони спрямовані на підтримку стабільності в країні, не байдужі до загроз.
Ці обмеження свідчать про відсутність справжньої демократії в Росії та кричущі порушення прав людини.
Ці жорсткі закони цензури свідчать про панічний страх влади перед народом і правдою про війну.