Парламент України опинився в епіцентрі політичних протестів 13 та 14 лютого 2025 року. Засідання Верховної Ради були зірвані через блокади, влаштовані депутатами від партії "Європейська Солідарність", очолюваної колишнім президентом України Петром Порошенком. Чи не передбачено, що цього разу стало причиною подібної реакції?
Основною причиною цих протестів стало оголошення про санкції проти Петра Порошенка, котрі нібито були запроваджені Радою національної безпеки та оборони України (РНБО). Хоча офіційного указу досі не було видано, сам Порошенко підтвердив факт санкцій, назвавши їх провокацією. Це викликало обурення у "Європейської Солідарності", яка вбачає в цьому політичну репресію проти свого лідера.
На знак протесту депутати цієї партії 13 лютого заблокували трибуну та президію Верховної Ради, тримаючи плакати з написами на кшталт "Україна – не Росія", "Ні політичним репресіям" та "Думайте про перемогу, а не про вибори". Ці дії призвели до фізичного протистояння та зриву парламентської сесії, яка невдовзі була закрита головою парламенту Русланом Стефанчуком.
Протести продовжилися і наступного дня, 14 лютого, знову блокуючи трибуну та унеможливлюючи роботу парламенту. Попри спроби відновити сесію, депутати успішно підтримували блокаду, перешкоджаючи будь-якому законодавчому процесу на той день.
Варто зазначити, що ці події відбулись на фоні інших важливих обставин. Зокрема, 12 лютого Порошенко повідомив про відмову у виїзді на Мюнхенську конференцію з безпеки, а також про отримання 15 повісток на допит від Державного бюро розслідувань. Крім того, ще в січні 2025 року регламентний комітет Верховної Ради підтримав відсторонення Порошенка від участі у парламентських засіданнях на період з лютого до серпня.
Ці блокади стали причиною переносу важливих обговорень законопроектів, підкресливши глибокі політичні розбіжності та напругу в українському парламенті. Чи зможе Верховна Рада повернутися до нормальної роботи, залишається відкритим питанням. Україні знову варто задуматися над своїм політичним майбутнім, щоб доходити до компромісів у вирішенні конфліктних ситуацій.
Ці події ще раз демонструють, як політичні конфлікти заважають стабільній роботі парламенту та розвитку України.
Вважаю, що санкції проти Порошенка—це прояв справедливості, а не політичної репресії. Справжня політика повинна базуватися на законності.
Ці протести підкреслюють гостру політичну кризу в Україні, яка потребує термінових рішень і компромісів.
Ситуація в парламенті вказує на зріст політичної напруги, що загрожує стабільності країни та її розвитку.