Коли читаєш про бойові дії, не очікуєш побачити дружню розмову. Але, говорімо відверто, часом важливо інакше глянути на ситуацію, аби краще її зрозуміти.
Ось тобі цікава історія: Росія знову задумала гру в "ти винен". Лавров заявив, що поки Україна не відмовиться від свого права на суверенітет, про мир не буде й мови. Це нагадує ультиматум, не так чи не так? Україна має, начебто, здати свої позиції, залишити мрію звільнити свою територію до кордонів 1991 року. Важко уявити, що хтось згоден на такі умови.
Кремль наполягає, що Україна не має права на суверенність. Сміливо, але сумнівно. Це наратив, який дозволяє Росії стверджувати, що будь-яка угода буде недійсною, бо, нібито, нема з ким домовлятися. Щось із цією логікою не так, погодьтесь.
Аналізуючи це, експерти Інституту вивчення війни зазначають, що такі вимоги Росії — це радше спосіб затягнути дійсні переговори. Це виглядає як проста тактика змусити Захід натиснути на Україну для територіальних уступок. Дивна гра з високими ставками.
Із заяв Лаврова, зокрема, в інтерв'ю для агенції ТАСС, бачимо, як Росія намагається сформувати думку, що Україна навіть не є реальним гравцем на геополітичній арені. Смішно, але водночас страшенно.
У котрий раз повертаючись до таких питань, неодмінно бачимо, як вони опиняються у центрі уваги західних і українських лідерів. Всі прагнуть дипломатичного рішення, але Росія заважає, граючи в свою гру.
Тож, врешті решт, стає очевидно: теперішня позиція Кремля — це не що інше, як спосіб зберегти контроль і не допустити до дійсних переговорів. Але хіба такий підхід призведе до миру? Питання, яке потребує відповіді.
