У сучасному польському суспільстві відбулися значні зрушення в поглядах на військовий конфлікт між Україною та Росією. Згідно з останнім дослідженням Польського центру дослідження громадської думки (CBOS), 55% польських респондентів вважають, що Україні слід швидко завершити війну, навіть якщо це потребує територіальних поступок Росії. Цей показник суттєво зріс порівняно з квітнем 2022 року, коли його підтримували лише 26%, і вереснем 2024 року, коли він сягав 39%.
Цікаво, що така позиція найбільш популярна серед молоді у віці 18-24 років, мешканців менших міст, людей з нижчим рівнем освіти, тих, хто перебуває в складній фінансовій ситуації, глибоко релігійних осіб і людей з правими поглядами. Це вказує на складну соціально-економічну динаміку, що впливає на формування громадської думки.
Водночас українці менш готові йти на територіальні поступки. За опитуванням в Україні, лише 32% респондентів погоджуються на це заради миру. Це свідчить про відмінність у підходах двох народів до вирішення конфлікту.
Росія тим часом наполягає на довгостроковій мирній згоді, яка б вирішила основні причини конфлікту. Заступник міністра закордонних справ Сергій Рябков підкреслив, що короткочасне перемир'я без довгострокового рішення призведе до відновлення бойових дій і більш важких наслідків.
У той же час, нещодавні російсько-американські переговори в Ер-Ріяді зосередилися на відновленні двосторонніх відносин і підготовці до переговорів по Україні. Однак ці обговорення не дали ясності щодо плану миру для України, хоч Спеціальний посланник США Стів Віткофф зазначив, що Сполучені Штати близькі до досягнення мирної угоди.
Історик Ярослав Грицак акцентував увагу на складностях польсько-українських відносин, підкреслюючи, що Польща залишається стійким союзником України, визнаючи її суверенітет. Це надзвичайно важливо в контексті спільної боротьби проти російської агресії та намірів України інтегруватися до ЄС та НАТО.
Незважаючи на це, і в Польщі, і в Україні спостерігається певна втома від війни, а також зростаюча занепокоєність відносно української міграції, яка впливає на ринок праці та соціальні послуги. Це створює сприятливе підґрунтя для розвитку популістичних настроїв у обох країнах.
Така ситуація вимагає подальших зусиль з боку міжнародної спільноти для розв'язання конфлікту та підтримки стабільності в регіоні.
Динаміка громадської думки в Польщі вражає, але чи зможе Україна знайти компроміс для миру?
Чи справді швидке завершення війни з територіальними поступками є виходом, чи це тільки тимчасове рішення?
Складна соціально-економічна динаміка формується в обох країнах; важливо знайти спільні рішення для стабільності регіону.
Чи зможе міжнародна спільнота сприяти ефективному діалогу між Україною та Росією для досягнення стабільного миру?