Важкий шлях Туреччини до ЄС

Після десятиліть напружених переговорів та непередбачуваних викликів, шлях Туреччини до членства в Європейському Союзі залишається одним із найбільш тривалих і складних у європейській історії. Подорож, що почалася ще в 1963 році з підписанням Угоди про асоціацію з тодішнім Європейським економічним співтовариством, вже давно переросла у заплутаний клубок дипломатичних, економічних та політичних стосунків.

У 1999 році на Хельсінському саміті Туреччину офіційно визнали кандидатом на членство, але вже з 2005 року, коли розпочалися офіційні переговори, на цьому шляху почали з’являтися численні перепони. ЄС, який завжди славився своїми жорсткими стандартами, постійно висловлює занепокоєння щодо стану прав людини та верховенства права в Туреччині.

З 2016 року ситуація стала ще більш напруженою після того, як Європарламент проголосував за припинення переговорів через численні порушення з боку Туреччини. Наразі процес фактично заморожений: нові глави переговорів не відкрито, а ідея модернізації митного союзу між сторонами забута.

Попри всі труднощі, президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган невпинно доводить важливість приєднання Туреччини до Євросоюзу, наголошуючи на взаємовигоді цього кроку. На його думку, Туреччина могла б стати цінним союзником у вирішенні нинішніх викликів ЄС.

До того ж, заяви Ердогана часто виходять за межі тільки європейських питань. Президент активно виступає за мирне врегулювання конфлікту в Україні, висловлюючи надію на досягнення миру до 2025 року. Туреччина зберігає свою позицію проти повномасштабної війни та готова надавати дипломатичну підтримку.

І поки політика і дипломатія продовжують впливати на майбутнє європейсько-турецьких відносин, залишається тільки сподіватися, що знайдеться шлях для подолання застою, який відповідав би інтересам обох сторін та сприяв стабільності в регіоні.