Україна стала найбільшим у світі імпортером озброєнь за останні п'ять років, згідно з останнім звітом Стокгольмського міжнародного інституту досліджень проблем миру (SIPRI). Уявіть лише: за період 2020-2024 постачання зброї до України зросли майже у 100 разів порівняно із показниками попередніх п'яти років. Що ж стало причиною такого різкого зростання?
Перш за все – повномасштабне вторгнення Росії у 2022 році. Це змусило Україну шукати підтримки у понад 35 країн-партнерів, серед яких найбільші обсяги озброєнь постачають США (45%), Німеччина (12%) та Польща (11%). Підтримка міжнародних партнерів стала для України не лише питанням оборони, але й символом солідарності вільного світу перед лицем агресії.
Ще однією важливою тенденцією стало різке послаблення позицій Росії на світовому ринку озброєнь. Раніше РФ входила до лідерів серед експортерів, але нині втратила значну частину ринків збуту, поступившись США та Франції. Її експорт впав на 64%, що стало закономірним наслідком агресивних дій Москви та розриву багатьох традиційних партнерств. Основні покупці російської техніки тепер – це Індія, Китай та Казахстан. Але навіть Індія, традиційно найбільший споживач російських озброєнь, активно переходить до інших постачальників, зокрема Франції та США.
Водночас Європа переживає власну революцію у сфері оборони. Європейські члени НАТО за останні п'ять років збільшили свої закупівлі озброєнь більш ніж удвічі – дані свідчать про стурбованість можливими загрозами з боку Росії. Тут лідером поставок стали США, вперше за два десятиліття перевищивши обсяг своїх продажів до Європи над Близьким Сходом.
Особливу роль відіграла і Франція – вона активно постачає бойові літаки та інше озброєння до країн Європи, таких як Греція та Хорватія, а також до Індії і Катару. Київ теж став одним із одержувачів французької зброї, посилюючи обороноздатність ЗСУ.
Таким чином, світовий ринок зброї переживає масштабні зміни, а Україна опинилась у центрі цього процесу. Чи продовжиться і в майбутньому така висока міжнародна підтримка нашої країни у сфері оборони? Чи зможе Україна перетворити цей виклик у можливість для зміцнення власної безпеки на наступні десятиліття? Питання залишаються відкритими, але вже зараз зрозуміло: історія пишеться на наших очах.
Вражає, як Україна адаптується до нових викликів! Сподіваємось на стабільну міжнародну підтримку в майбутньому.
Чи варто покладатися на зовнішню підтримку, коли потрібно розвивати власну оборонну промисловість і стратегії безпеки?
Ситуація на світовому ринку зброї вражає! Україні потрібно використовувати цю підтримку для зміцнення своєї обороноздатності.
Цікаво спостерігати, як глобальні зміни в оборонній сфері впливають на стратегії безпеки України.