Фахівці у галузі військової авіації все частіше звертають увагу на питання конкурентоспроможності українських винищувачів F-16 перед російськими Су-35. Ця тема набуває особливого значення в контексті міжнародної підтримки України та її спроможності захистити свій повітряний простір.
Технічні Можливості
Українські F-16, переважно моделі F-16A/B з 1970-х і 1980-х років, часто не мають сучасних технологій, таких як AESA-радар або стелс-можливості. Навіть модернізовані у 1990-х, ці літаки не можуть конкурувати з четвертим поколінням Су-35, обладнаним радаром Ірбіс-Е, ракети дальнього радіусу дії типу Р-77 та двигуни з вектором тяги, що суттєво підвищує його маневреність і вогневу міць.
Продуктивність і Маневреність
Су-35 має максимальну швидкість близько 1500 миль на годину і бойовий радіус понад 900 миль, значно перевершуючи F-16, який розвиває швидкість близько 1300 миль на годину. Супер маневреність Су-35 дозволяє виконувати різкі повороти та ефективніше уникати загроз.
Радарні і Ракетні Можливості
Радар Ірбіс-Е Су-35 здатен відстежувати декілька цілей на великій відстані, тоді як F-16 залежать від менш потужних механічно сканованих радарів, які піддаються загрозі перешкоджання. Арсенал Су-35 включає ракети з більшим радіусом дії порівняно з короткозахватними ракетами F-16.
Числова і Операційна Перевага
Росія має понад 100 Су-35, що значно перевершує кількість українських F-16, що означає, що українські пілоти можуть стикатися з кількома противниками одночасно. Досвід російських пілотів у Сирії та Україні надає їм додаткової переваги.
Підтримка і Логістика
Росія користується домашнім ланцюгом постачання для запчастин і ремонту, тоді як Україна залежить від закордонної підтримки. Це ще більше ускладнює можливості України з підтримки і розгортання своїх F-16.
Тактичне Розгортання
Враховуючи зазначені різниці, F-16 в Україні в основному використовуються для оборонних завдань, таких як перехоплення російських дронів та крилатих ракет, замість активних повітряних боїв з Су-35. Такий обережний підхід забезпечує виживання, але обмежує вплив винищувачів на повітряні операції.
З огляду на всі ці фактори, Україна змушена використовувати більш оборонну стратегію, розраховуючи на підтримку з боку міжнародної спільноти. Подальше підвищення рівня технологій та кількості літаків могло б суттєво змінити баланс сил у регіоні. Закликаємо міжнародних партнерів продовжувати надавати допомогу для зміцнення української обороноздатності у цій складній ситуації.
