Росія продовжує знаходити шляхи обходу санкцій, спрямованих на її енергетичну галузь. Як вдалося Москві зберегти прибутки від експорту нафти, незважаючи на масштабні заборони західних країн?
Перш за все, Росія припинила орієнтуватися переважно на європейський ринок та активно змінила напрямки поставок. Основними покупцями московської нафти тепер є Індія та Китай. Саме Індія з липня 2024 року стала головним імпортером російської нафти, навіть випередивши Китай. Російські компанії знайшли спосіб обходити встановлені країнами G7 та Євросоюзу цінові обмеження на закупівлі російської нафти у 60 доларів за барель. Цю хитру схему допомогли реалізувати російські страхові компанії, які отримали дозвіл індійської влади страхувати морські поставки нафти. Саме завдяки цьому Росія тепер може реалізовувати нафту за цінами, що перевищують офіційний ціновий ліміт.
Також невід'ємним інструментом для уникнення санкцій став так званий "тіньовий флот". Себто російські постачальники використовують танкери, менш помітні для міжнародного контролю, часто нехтуючи нормами безпеки і страхування під час проходження через вузькі транспортні маршрути, зокрема морські води Данії. Це дозволяє Кремлю зберігати темпи експорту та уникати пильної уваги західних наглядових органів.
Цікавою новацією стало й використання криптовалюти у нафтових угодах з Індією та Китаєм. Хоча наразі цей спосіб займає відносно невелику частку у загальному обсязі операцій (сумарно торгівля оцінюється приблизно у 192 млрд доларів), однак тенденція зростає. Подібний підхід може стати для Росії нового формату важелем уникнення повноцінного контролю з боку міжнародних організацій.
Та попри всі маневреності Кремля, певний вплив санкцій усе ж помітний. За даними на лютий 2025 року, видобуток нафти у Росії дещо знизився до 9,12 млн барелів на добу, а середня ціна реалізації впала приблизно до 61 долара за барель—нижче встановленого світом цінового ліміту. Загалом цей спад коштуватиме російській економіці понад два мільярди доларів доходів лише за один місяць.
Отже, визначені заходи Заходу, попри певні хитрощі Росії, таки впливають на її економіку. Але чи достатньо цих санкційних обмежень, щоб суттєво послабити ресурси російської держави? Чи зможе світ знайти додаткові механізми, щоб перекрити "обхідні шляхи", які Кремль щоразу знаходить для своїх енергетичних угод? Це питання залишається відкритим.
