Європейський Союз готується до масштабної підтримки України, розглядаючи виділення пакету допомоги розміром у кілька десятків мільярдів євро, включаючи оборонну ініціативу на 40 мільярдів. Це підтверджує потужну солідарність Європи з Україною на тлі продовження війни. Але є одне серйозне «але», яке може поставити хрест на цих планах — позиція Угорщини.
Нещодавні переговори між Україною та США у Джидді результатом мали цікаву пропозицію – 30-денне тимчасове припинення вогню, за умовою, що Росія погодиться і реально виконуватиме це перемир’я. Пропозиція виглядає гарною на папері, але відразу виникає питання: чи можна вірити Путіну? Президент Зеленський вже висловив досить справедливі сумніви щодо намерів Кремля, і це зрозуміло для кожного українця. Тож потенційний мир нової ери ще досить далекий і хиткий через позицію країни-агресора.
Що ж стосується Угорщини, то в її діях відчувається дуже специфічна політика. Міністр у справах Європейського Союзу Янош Бока заявив, що країна не прийме нинішню версію висновків Ради ЄС щодо України, та й загалом планує продовжити блокувати відкриття переговорів про членство України у ЄС. Для України, яка має життєву потребу у підтримці від європейських партнерів та чітких перспективах на приєднання, такий крок Будапешта очевидно є ударом в спину.
Отже, ми маємо ситуацію, коли європейська солідарність – на найвищому рівні, але одна держава-член ЄС використовує своє право вето. Чому Угорщина йде тихою дорогою Росії, і які реальні політичні мотиви стоять за її позицією? Адже це серйозно затягує допомогу Україні і гальмує її європейські амбіції.
Українське суспільство і так стоїть перед важкими випробуваннями, а тепер перед нами ще один бар’єр. Як на вашу думку, на які кроки має піти Європейський Союз, щоб подолати позицію Угорщини і продовжити підтримку України? Чи буде знайдений компроміс, або ж позиція Угорщини призведе до напруження всередині ЄС та подальшого заморожування українського питання? Поки ці питання залишаються відкритими, для України важливо не тільки тримати стрій на фронті, а й дипломатично відстоювати власні національні інтереси на міжнародній арені.
