Уперше з моменту свого створення у 2022 році зустріч Контактної групи з питань оборони України, яку більшість знає як "формат Рамштайн", пройде без участі головного союзника та ініціатора проєкту — США.
На запланованому на 11 квітня засіданні в Брюсселі не буде присутній ані особисто, ані навіть за допомогою відеозв'язку міністр оборони США Піт Хегсет. Це вражаючий знак, адже навіть у періоди, коли його попередник Ллойд Остін мав проблеми зі здоров'ям на початку 2024 року, він все одно знаходив змогу підключитися онлайн. Саме Остін у 2022 році, після повномасштабного вторгнення РФ в Україну, започаткував цю міжнародну коаліцію допомоги.
Що означає ця відсутність для України та її міжнародних партнерів? Передусім очевидно, що США, традиційний лідер формату і ключовий постачальник зброї та розвідданих, демонструють певну зміну пріоритетів. Адміністрація Трампа, яку наразі представляє Піт Хегсет, заявляла раніше, що повний вихід України на кордони до 2014 року й отримання членства в НАТО є нереалістичними цілями. Така позиція свідчить про переорієнтацію США на власні національні інтереси, які можуть не включати активну підтримку України.
Звісно, союзники вже реагують. Лідерство на зустрічі переймають представники Сполученого Королівства та Німеччини. Британський міністр оборони вже пообіцяв новий пакет допомоги для українських сил обсягом понад 180 мільйонів доларів. Проте залишаються відкритими питання про ефективність майбутніх контактів групи без участі американських стратегів і військових експертів, що відігравали важливу роль у плануванні й аналітичному супроводі підтримки українських військових.
Фінансова сторона також залишає привід для занепокоєння: Пентагон має ліміт бюджету у 3,85 мільярда доларів – і це все, що лишилося від попередніх надходжень, без будь-яких перспектив на поповнення цього бюджету в майбутньому.
Для України такі зміни є прямим викликом. Чи зможуть європейські партнери оперативно налагодити співпрацю у власних форматах без американського лідерства? Чи означає відсутність США ослаблення міжнародної підтримки або ж яскраво проявить готовність європейських країн докласти більше зусиль самостійно?
Відповіді на ці питання отримаються вже найближчим часом, однак ключовий сигнал із Вашингтона сьогодні очевидний: правила гри змінюються, а Україна разом із європейськими партнерами має бути готовою адаптуватися якнайшвидше.
