Раптове звільнення полковника Сюзанни Мейєрс з посади командувача американської військової бази «Пітуффік» у Гренландії викликало широкий резонанс та здивування як серед персоналу, так і в дипломатичних колах. Це сталося невдовзі після візиту віцепрезидента США Джея Венса, що озвучив різку критику Данії та наголосив на потребі більш активної проамериканської політики Гренландії.
Причиною офіційно оголошеного рішення стало «втрата довіри командування» після того, як полковник Мейєрс наважилася письмово прокоментувати заяви віцепрезидента Венса у зверненні до підлеглих. У своєму листі, адресованому всім співробітникам бази, вона наголосила, що не розуміє і не поділяє офіційної позиції Вашингтона у цьому питанні. Полковник підкреслила важливість спільних зусиль та дружби військових з різних країн, серед яких США, Канада, Данія і сама Гренландія. Своє звернення вона завершила словами, що на базі під її керівництвом «усі прапори будуть і далі гордо майоріти разом».
Цей емоційний і щирий заклик до єдності на міжнародному рівні став болючим ударом для Пентагону, який негайно відреагував на такі дії полковника Мейєрс, вбачаючи в них підрив авторитету вищого військового керівництва та ігнорування політики адміністрації президента Трампа. В результаті Мейєрс всього за лічені дні була зміщена з посади, а новим командувачем став полковник Шон Лі.
Масштаб дискусії навколо цієї події виходить далеко за межі самої бази. Гренландія займає стратегічно важливе положення: через пришвидшене танення арктичних льодів відкриваються нові морські шляхи, а її території стають ключовими для систем попередження ракетних загроз. Враховуючи напругу у світовій політиці, США активно закликають Гренландію зміцнювати безпекову співпрацю на тлі зростання впливу Китаю в Арктиці.
Зі свого боку, Данія, відповідальна за зовнішню політику та оборону автономної Гренландії, неодноразово висловлювала занепокоєння агресивною позицією адміністрації Трампа щодо статусу острова. Адже Вашингтон вже не перший рік розглядає перспективу отримання більшого контролю над цією стратегічною територією, спричиняючи дискусії серед партнерів по НАТО.
Звільнення Мейєрс яскраво висвітлює проблеми складних геополітичних відносин, а також вражає людською відвертістю і бажанням залишатися вірною не просто наказам, а принципам та ідеалам спільноти, яку вона очолювала. Буде цікаво спостерігати, як саме цей інцидент вплине на подальшу політику щодо Арктики з боку Сполучених Штатів та країн-членів НАТО.
