Уявіть собі стандартний американський будинок на тихій вулиці Пенсильванії. Саме тут, у місті Батлер, жили сусіди, які ніколи б не подумали, що поряд мешкає людина на межі потенційної трагедії. Але реальність виявилася інакшою.
32-річний Шон Монпер на перший погляд був звичайним громадянином з тихою репутацією. Та минулого тижня ФБР затримало його за вкрай серйозними звинуваченнями: він публікував жорстокі загрози у бік колишнього президента США Дональда Трампа, мільярдера Ілона Маска, та посадовців американських правоохоронних органів у соціальних мережах, використовуючи псевдонім "Містер Сатана".
Починаючи з січня цього року, Монпер систематично розміщував дописи на YouTube, які не тільки відкрито закликали до насильства, але й підживлювали атмосферу загального занепокоєння. В одному з постів від 17 лютого він закликав до "Американської революції 2.0", стверджуючи, що для цього потрібно "почати вбивати людей". Там же він визнавав, що активно закуповував зброю і амуніцію з моменту вступу на посаду Дональда Трампа.
Але найстрашніше – це те, наскільки конкретними були ці загрози. Монпер прямо називав жертвами Трампа, Маска, керівників агентств, призначених Трампом, і навіть рядових агентів Служби імміграційного та митного контролю (ICE). Один із його дописів прямо стверджував, що при зустрічі з озброєним агентом ICE він негайно відкриє вогонь, вважаючи того "внутрішнім терористом".
У ході розслідування з’ясувалося, що Монпер не лише планував, але й свідомо готувався реалізувати свої погрози. Незабаром після інавгурації Трампа він отримав дозвіл на володіння вогнепальною зброєю. Агентам ФБР вдалося оперативно простежити онлайн-активність чоловіка і запобігти потенційній трагедії.
Сам факт швидкого реагування спецслужб у цій справі викликає схвалення, але цей епізод нагадує про небезпечну сторону свободи слова, коли ненависть та радикальні ідеї перетворюють звичайну людину на потенційного вбивцю. Подібні випадки стають серйозною тривогою як для громадськості, так і для правоохоронних органів США. Перед нами відкривається питання: чи достатньо добре ми знаємо тих, хто поруч? І чи можемо ми вчасно розпізнати тривожні сигнали, щоб запобігти катастрофам?
