Успішна приватизація Житомирського лікеро-горілчаного заводу, проведена Фондом державного майна України (ФДМУ), стала однією з найбільш обговорюваних подій останнього часу. Ця історія переплетена з економічними змінами, що відбуваються в Україні, і вона зачіпає не лише фінансові аспекти, а й соціальні, зокрема долю працівників заводу.
Процес приватизації почався з онлайн-аукціону, який відбувся 11 квітня 2025 року. Це стало важливим кроком у напрямку скорочення державного сектора економіки. Завод, розташований на вулиці Святослава Ріхтера, 38 у Житомирі, має у своєму складі різноманітні активи. Окрім основного приміщення, у власність перейшла низка об'єктів у Житомирській області, таких як Чуднівська філія і декілька нежитлових приміщень у Вільшанці, артезіанська свердловина у Короченках, а також приміщення в Олевську і магазини у Звягелі та Любарі.
Перш ніж розглядати фінансову сторону питання, варто зупинитися на операційних аспектах підприємства. Житомирський завод володіє ліцензіями на виробництво алкогольних напоїв, чинними до квітня 2026 року, та на оптову торгівлю — до грудня 2026 року. Це відкриває підприємству нові горизонти для діяльності на ринку.
Приватизація також викликала питання щодо зобов’язань перед працівниками заводу. На момент продажу завод забезпечував робочими місцями 205 осіб. Новий власник зобов'язався сплатити всі борги, у тому числі зарплатні та бюджетні, протягом шести місяців з моменту передачі власності та не проводити скорочення персоналу, якщо це не обумовлено кодексом законів про працю України. Це вже сприяє збереженню робочих місць і підвищує довіру до нового власника.
Говорячи про новий власник — компанія "ЛВН" — придбала завод за приблизно 1,375 мільярда гривень. Проте, навіть успішна угода не обійшлася без юридичних обмежень: усе нерухоме майно заводу підлягає арешту до 2027 року.
Якщо коротко підвести підсумки, успішна приватизація Житомирського лікеро-горілчаного заводу — це важлива подія для економіки регіону і країни в цілому. Це не лише дає новий імпульс для бізнесу, але й надає стабільність працівникам підприємства. У майбутньому подібні заходи можуть слугувати моделлю для інших державних підприємств. Очікуємо, що цей процес стане поштовхом до ще більшої відкритості і економічного зростання України.
