Двоє громадян Китаю – Чжан Женьбао та Ван Гуанцзюнь – опинилися в полоні українських сил у районі Донецька. Вони розповіли, що підписали контракти у Росії через посередників, але були обмануті й несподівано залучені до бойових дій. Ця історія звучить як героїчний фільм, але це реальність, яка розгортається прямо зараз.
Чжан приїхав до Росії як турист. Він походить із заможної родини й стверджує, що не має жодного стосунку до військових справ. Ван, у свою чергу, втратив роботу через пандемію й прийняв пропозицію заробити ставши «медичним реабілітологом», що закінчилося жахливим сюрпризом – він опинився на полі бою.
Ці китайські полонені наголошують, що ніколи не підтримували військових дій і бажають лише одного – якнайшвидше повернутися додому. Їхня історія виглядає як гіркий урок для тисяч інших людей, які можуть бути легковажно втягнуті у війну, про яку практично нічого не знають.
Китайський уряд однозначно наголосив, що не має жодного стосунку до цих військових дій. Речник МЗС Китаю Лінь Цзянь підкреслив важливість дотримуватись застережень уряду та не відвідувати зони конфліктів. У Китаї вже активно перевіряють інформацію, а також ведуть комунікацію з Україною, щоб прояснити всі обставини.
Президент Зеленський нещодавно повідомив, що, за його даними, щонайменше 155 китайських громадян беруть участь у війні на боці Росії. Ця заява викликала реакцію китайської дипломатії, яка вкотре нагадала світу про чітку і незмінну позицію КНР – Китай виступає виключно за мирні переговори і готовий сприяти завершенню війни.
В ситуації, коли абсолютно сторонні люди стають учасниками чужої війни, суспільство мимоволі задумується: скільки ще таких доль можуть бути зламані без жодного сенсу? І як захистити звичайних громадян від подібних обманів у майбутньому?
Тепер, коли увага світу прикута до цієї історії, залишається відкритим питання: чи стане доля цих двох звичайних китайських громадян попередженням для інших, аби не повторювати фатальних помилок? І чи вдасться дипломатам швидко знайти вихід із ситуації? Світ чекає відповіді.
