14 квітня для жителів міста Суми стало одним із найтемніших днів війни. Два російські балістичні ракети "Іскандер" вдарили не по військовому об'єкту, як заявило міноборони РФ, а просто в центр міста, де у звичайний вечір було багато мешканців. Наслідки – жахливі: загинуло 34 людини, серед них двоє дітей. 119 поранених, із яких 15 – малеча.
Поки Суми оговтуються від трагедії, цинізм російської пропаганди вражає ще сильніше. Міноборони Росії звинуватило українців, ніби мирні мешканці стали "живим щитом". Така зневага до правди та людського життя вражає навіть після року тяжких боїв.
Українські військові цього разу відповіли чітко і без вагань: нанесено точний удар по місцю дислокації російського підрозділу – 112-ї ракетної бригади, яка безпосередньо відповідальна за трагедію в Сумах. Тактично продумана спецоперація із застосуванням дронів стала сильним сигналом росіянам: кожен військовий злочин матиме відповідь.
Свіжі супутникові знімки показують зруйновану казарму бригади у місті Шуя. Росія тепер на власних очах бачить, що кожен солдат і командир, який віддає злочинні накази, нестиме відповідальність.
Ця трагедія у Сумах і наступні українські дії – біль і сподівання одночасно. Біль – через ім’я кожного загиблого, через дитячі долі, зламані війною. Сподівання – через рішучість українців показати агресору, що покарання невідворотне. Українські військові дали зрозуміти: ворог більше не почуватиметься безкарним.
Чи змусить ця ситуація агресора переглянути свої жорстокі підходи? Чи стане приклад Сум сигналом для міжнародної спільноти посилити допомогу Україні, щоб такі жахіття більше не повторювалися? Одне ясно вже сьогодні: правда сильніша за пропаганду, а свобода — сильніша за будь-яке насилля.
