Вранці 13 квітня 2025 року мешканці Сумського регіону опинилися під потужним повітряним ударом, коли Росія завдала ракетного обстрілу, використовуючи дві ракети Іскандер-М з касетними зарядами. Це був найбільший напад на українських цивільних з 2023 року, що призвів до загибелі 36 осіб, серед яких двоє дітей, а також до поранень 119 людей, включаючи 15 дітей.
Сумчани з гіркотою згадують, як ця атака трапилася саме в той час, коли вони збиралися на церковні служби з нагоди Вербної неділі. Мішенню удару, як повідомляється, був планований військовий церемоніал для 117-ої окремої бригади територіальної оборони[1].
Після події українські посадовці обрушили критику на організацію церемонії, результатом чого стало звільнення губернатора Сумської обласної військової адміністрації Володимира Артюха, якого звинуватили в підведенні цивільних і військових до ризику. Сумщина, що розташована близько до кордону з Росією, зазнала підвищеного тиску з боку російських сил, які посилили авіаційні операції і наземні атаки[1][2].
Після атаки, місто і далі живе в умовах постійної небезпеки. Російські сили намагаються створити захисні буферні зони вздовж міжнародного кордону і наблизитися до міста Суми на відстань артилерії. Та станом на 17 квітня 2025 року їм не вдалося досягти значних просувань. Українські сили ефективно протистоять спробам ворога захопити ключові позиції, зокрема висоти поблизу Юнаківки та райони на півночі Біловод[3].
18 квітня 2025 року російські війська провели 76 артилерійських ударів по прикордонних територіях і населених пунктах Сумщини, утворивши 132 вибухи. Це частина ширшої кампанії збільшеної активності Росії в регіоні. Президент України Володимир Зеленський застеріг про можливий новий наступ Росії на Сумщину, яка може бути спробою відплати за попередній український наступ у Курській області Росії[2][5].
Сумчани, серед яких мер Артем Кобзар з гіркотою зазначає про не покращеність динаміки, залишаються в пригніченому настрої після трагічних подій. Проте, попри всі виклики, місцеві жителі твердо налаштовані зберігати культурну спадщину і продовжувати звичне життя. Їхня рішучість та невтомність є прикладом для всіх, як важливо зберігати дух у важкі часи та не піддаватися страху[2].
Ця трагедія показує, як важливо зберігати мужність і підтримувати одне одного в важкі часи.
Трагедія в Сумщині вчергове нагадує про цінність життя. Нехай рішучість мешканців нас надихає в ці важкі часи.