Переговори щодо миру в Україні: демонстрація дипломатії чи імітація процесу?
Заплановані на 15 травня 2025 року в Стамбулі переговори щодо миру в Україні розглядались як можливість для дипломатичного прориву. Проте складу російської делегації важко назвати жестом доброї волі.
Естонський політик Урмас Пает прямо охарактеризував присутність Володимира Мединського як “ляпас” Україні та всьому світу — і ця оцінка має підстави. Продовження участі Мединського, радника Путіна та головного переговорника з 2022 року, демонструє, що Кремль не прагне реального припинення війни. Натомість він продовжує ігнорувати позицію міжнародної спільноти.
Склад делегації Росії — дипломатичне послання
Росія вкотре оминула участь Володимира Путіна у переговорах, надіславши лише пропагандистів. Тим часом президент Володимир Зеленський вирушає до Туреччини особисто, що підкреслює серйозність намірів України.
Російський підхід виглядає не як спроба компромісу, а як дипломатичний саботаж. Участь фігур з репутацією провідників кремлівської лінії лише посилює сумніви у щирості намірів Москви.
- Відсутність Путіна — сигнал про небажання брати на себе відповідальність.
- Участь Мединського — повторення провальних перемовин 2022 року.
- Ігнорування міжнародного резонансу — ознака демонстративної зневаги.
Українська позиція: чіткість і міжнародна підтримка
Позиція України була і залишається незмінною: переговори можливі лише за умови повного припинення вогню без жодних територіальних поступок. Президент Зеленський наголошував, що компроміси можливі тільки в межах поваги до суверенітету України й відновлення міжнародного права.
Українська делегація представлена відповідальними фігурами з чітким дипломатичним мандатом, що мають довіру громадськості та широку підтримку від партнерів ЄС та інших союзників.
Чому світ не довіряє Росії
Недовіра до Москви має численні підстави:
- Попередні мирні пропозиції часто були фікцією та прикриттям для військової агресії.
- Конфлікт продовжується попри заяви про “переговори”.
- Російська стратегія — затягування часу та спроби роз’єднати західні країни.
Відсутність участі Путіна і Дональда Трампа, який раніше натякав на потенційну участь у мирному процесі, лише поглиблює загальну недовіру до результатів перемовин.
Перспектива миру: виклик для всіх сторін
Світ очікує від зустрічі в Стамбулі реальних кроків. Проте фіктивний переговорний процес лише посилить конфронтацію. Єдиний шлях до миру — це прозорі й серйозні дії всіх сторін.
Наразі:
- Україна демонструє відкритість до реального діалогу.
- Росія продовжує грати у геополітичний театр без змісту.
- Міжнародна спільнота має посилити тиск на агресора.
Висновок
Переговори, де одна сторона демонстративно не поважає партнера, приречені. Але навіть такі події — шанс нагадати світу про правдиву суть конфлікту. Від рішучості міжнародних гравців та єдності трансатлантичного фронту залежатиме, чи наблизиться світ до миру, чи ні.
Незалежність України та стабільність Європи сьогодні — на лінії дипломатичного фронту.
